З 1 січня 2004 року набирає чинності новий Митний кодекс України

 

Набуття нашою державою незалежності спонукало законодавчі та урядові органи до розробки нормативних актів, що регулюють усі аспекти діяльності країни, в тому числі й зовнішньоекономічні відносини з іншими країнами. Одним із документів, що регулює порядки та правила перетину митного кордону України, став Митний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 1992 року. Розвиток взаємовідносин з країнами світу, набуття досвіду регулювання переміщення товарів, транспортних засобів та речей фізичних осіб через митний кордон викликали необхідність внесення нових норм та правил до Митного кодексу України. Верховною Радою України прийнято новий Митний кодекс, що набирає чинності з 1 січня 2004 року (Закон України від 24.12.2002 р. № 348-IV).
Запровадження положеннями цього Кодексу новітніх норм та правил митного контролю та митного оформлення покладає додаткові обов’язки на суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Державні контрольні служби, що утворюють системи валютного та податкового видів контролю, повинні переглянути механізми обліку та контролю за здійсненням окремих зовнішньоекономічних операцій відповідно до норм Кодексу.
Митний кодекс містить 21 розділ, 67 окремих глав та 432 статті, що визначають порядок, норми та правила перетину митного кордону України, процедури митного контролю та митного оформлення. Новими термінами, поняттями та визначеннями внесено суттєві зміни у зміст багатьох митних процедур. До таких понять можна віднести «митні правила», «митні процедури», «перевізник», «транспортні засоби», «митний перевізник», «митні пільги», «митні преференції».
Інформування щодо правил переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України віднесено до обов’язків митних органів відповідними статтями Митного кодексу (статті 30 — 33).
Особливість такого інформування полягає у передачі нормативних документів на безоплатній основі. Крім того, митним органам надається право консультувати з питань митної справи на платній основі, а види консультацій та розмір плати за їх проведення встановлюються Кабінетом Міністрів України. За недостовірність наданої суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності та іншим зацікавленим особам інформації нестимуть відповідальність посадові особи митних органів згідно з нормами чинного законодавства.

Особливості митного контролю
Митному контролю повинні підлягати всі товари та транспортні засоби незалежно від мети їх переміщення через митний кордон України.
Суттєво змінилися форми митного контролю (розділ 11, статті 40 — 69) та правила їх застосування. Новою формою митного контролю, поряд з перевіркою документів, оглядом, переоглядом та обліком, є можливість усного опитування всіх фізичних та посадових осіб підприємств, у тому числі перевізників та декларантів (митних брокерів), що перетинають митний кордон України або здійснюють декларування товарів та транспортних засобів. Усне опитування може проводитися посадовими особами митних органів з метою отримання інформації, необхідної для здійснення митного контролю та митного оформлення. Результати опитування мають бути оформлені відповідним протоколом.
Крім того, митні органи мають право з 1 січня 2004 р. проводити перевірку системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон, та оглядати території, де можуть знаходитися товари та транспортні засоби, що перебувають під митним контролем. Тобто перевізникам (водіям) та суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності необхідно знати, що відтепер митні органи мають право перевіряти всі стоянки транспортних засобів, які здійснюють перевезення товарів під митним контролем, на всій митній території України, а не лише у зонах митного контролю, як це було раніше.
Митний кодекс наголошує на вибірковості проведення митного контролю та визначає тривалість знаходження товарів та транспортних засобів під митним контролем. При цьому слід зазначити, що при ввезенні (імпорті) в Україну митний контроль розпочинається з моменту перетину митного кордону, а закінчується після проведення у повному обсязі митного оформлення товарів та транспортних засобів. При вивезенні (експорті) митний контроль розпочинається з моменту пред’явлення товарів та транспортних засобів до митного контролю та митного оформлення, а закінчується на момент перетину митного кордону України.
Перевізник, експедитор або за їх дорученням митний брокер зобов’язані пред’явити у визначений термін митним органам документи на товар та транспортний засіб, а також сам товар та транспортний засіб для проведення митного контролю. Статтею 44 Кодексу визначено, що такі дії необхідно здійснити не пізніше ніж через три години після прибуття товарів та транспортних засобів у пункт пропуску на державному кордоні або до зони митного контролю внутрішньої митниці.
Перевізник або власник товару з дозволу митного органу може здійснювати навантаження, розвантаження, перепакування, усунення пошкоджень тощо за власний рахунок. Водночас ст. 63 Кодексу визначається, що у випадку здійснення таких дій з ініціативи митних або правоохоронних органів усі витрати несе орган, з ініціативи якого були виконані перевізником або власником товару такі дії, але при виявленні порушень законодавства України всі витрати несе власник товару або перевізник.
Нормами Митного кодексу визначено можливість заміни транспортного засобу на шляху доставки товару до митниці призначення. Такі дії можна виконувати виключно з дозволу митних органів.
Здійснення митного контролю передбачає можливість взяття проб та зразків товарів, що повинно провадитися за письмовим розпорядженням керівника або заступника керівника митного органу. Проби та зразки для проведення досліджень та здійснення митного контролю беруться у мінімальній кількості зі складанням за визначеною формою відповідного акта.

Особливості декларування транспортних засобів
Новою нормою Кодексу є визначення, що транспортні засоби, які використовуються для переміщення товарів, декларуються одночасно з цими товарами. Тобто при митному оформленні товарів до відповідних граф митної декларації заносяться відомості стосовно транспортного засобу, що за нормами Митного кодексу вважатиметься декларуванням транспортного засобу (ст. 84). Разом з тим порожні транспортні засоби необхідно декларувати митному органу в місці перетину митного кордону або в митному органі за місцем розташування власника транспортного засобу. Порожні транспортні засоби у разі в’їзду на митну територію декларуються не пізніше ніж через три години з моменту прибуття в пункт пропуску, а у разі виїзду за межі митної території — не пізніше ніж за три години до перетину митного кордону. Слід зауважити, що процедури декларування порожніх транспортних засобів нормами Митного кодексу не визначено, тому існує необхідність прийняття нормативних документів, які визначать цей порядок.
Виходячи з наведених норм Кодексу, перевізник не зобов’язаний проводити декларування транспортного засобу у випадках перевезення через митний кордон товару, але при переміщенні через митний кордон порожнього транспортного засобу декларування цього засобу є обов’язковим. Таким чином, транспортному підприємству необхідно, як докази перетину митного кордону транспортного засобу з товаром, надавати контрольним органам підтвердження у вигляді митних декларацій із внесеними даними щодо транспортного засобу.

Особливості митного оформлення

Процедурні питання митного оформлення викладено у розділі ІІІ Кодексу (статті 70 — 90). Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю. Митне оформлення здійснюється, як правило, у митному органі за місцем розташування суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, але у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, митне оформлення може проводитися в іншому митному органі за наявності письмового погодження між митними органами. Державна митна служба може визначати для проведення митного контролю та митного оформлення товарів i транспортних засобів спеціальні території, до яких можна віднести вантажні митні комплекси, автопорти та автотермінали. Вимоги до таких об’єктів мають бути визначені Кабінетом Міністрів України.
Митний кодекс закріпив порядок митного оформлення товарів фізичних осіб у пунктах пропуску через митний кордон України.
Митні органи засвідчують початок митного контролю та митного оформлення шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах. Процедура митного оформлення має бути здійснена протягом однієї доби з моменту пред’явлення товарів та транспортних засобів до митного контролю та митного оформлення при наданні відповідним чином оформленої митної декларації та супровідних документів.
При відмові у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів та транспортних засобів митний орган повинен видати зацікавленим особам належним чином оформлене повідомлення про причини та роз’яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість завершення митного оформлення.

Документи для митного контролю.
Терміни доставки товарів

Перевізник при перетині митного кордону має пред’являти у пунктах пропуску представникам митних органів транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари i транспортні засоби, достатні для прийняття рішення митним органом про можливість пропуску через митний кордон України (ст. 92). Така норма Митного кодексу зобов’язує експортерів та імпортерів відповідальніше ставитися до підготовки комплекту документів, що будуть підставою для здійснення митного оформлення або перетину митного кордону.
До обов’язків перевізника входить обов’язкова доставка до визначеного митного органу товарів, транспортних засобів та необхідних документів у термін, визначений митним органом відправлення. Цей термін має визначатися митними органами виходячи з можливостей транспортного засобу, маршруту руху та інших умов перевезення товарів. Товари та транспортні засоби після прибуття до митниці призначення необхідно розміщувати у зонах митного контролю, де перевізник має пред’явити товар та транспортні засоби митному органу, а документи передати представникам митного органу. Слід очікувати, що Держмитслужба України продовжить чинність норм наказу від 15.11.2000 р. № 721 стосовно передачі товарно-супровідних документів перевізником представникам митниці призначення за окремим реєстром, що засвідчуватиме виконання перевізником своїх зобов’язань з доставки товару до митниці призначення.
Заява перевізника про пред’явлення товарів та транспортних засобів для проведення митного контролю та документи на них мають бути подані у мінімально короткий термін після їх прибуття в пункт пропуску або в зону митного контролю внутрішньої митниці (ст. 94).

Особливості тимчасового ввезення іноземних транспортних засобів
Для іноземних перевізників Митним кодексом установлено особливі правила та умови тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України, які визначають, що таке ввезення здійснюється без справляння податків та зборів та без застосування заходів нетарифного регулювання. Тобто нормами Кодексу закріплено існуючі положення щодо недекларування іноземного дорожнього транспортного засобу при перетині митного кордону України.
Крім того, всім контрольним державним органам та суб’єктам підприємницької діяльності доцільно знати, що іноземні транспортні засоби, які тимчасово ввезено на митну територію України, забороняється використовувати для внутрішніх (каботажних) перевезень товарів на митній території України (ст. 119).

Митні процедури на автомобільному транспорті

Окремою главою Митного кодексу (гл. 19) визначено митні процедури на автомобільному транспорті, до яких належить необхідність мати відповідні документи для здійснення перевезень товарів. Такий пакет документів визначається Митним кодексом, іншими законами України та міжнародними договорами. Крім того, перевізник, що переміщує товари під митним контролем, зобов’язаний:
доставити товари за місцем призначення із збереженням митних забезпечень;
не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;
пред’явити митному органу необхідні для здійснення митного контролю i митного оформлення документи;
у невідкладних випадках за свій рахунок здійснювати вивантаження, навантаження, розпакування та упакування товарів i пред’являти їх митному органу.
Таким чином, норми Митного кодексу збігаються з нормами Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (далі — Митна Конвенція МДП) щодо обов’язків перевізника перед митними органами.
Норми цієї глави Кодексу ще раз наголошують, що автотранспортний засіб, який здійснює перевезення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, що перевозяться цим автотранспортним засобом (ст. 147).
Відомості щодо автотранспортного засобу, що перевозить товари, вносяться до митної декларації, якою оформлено ці товари, книжки МДП, товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів, передбачених законодавством. Виходячи з даного положення Кодексу, перевізнику необхідно уважно перевірити весь пакет документів щодо внесення необхідних відомостей стосовно автотранспортного засобу.
Аналогічні норми визначено Митним кодексом для засобів авіаційного, водного, залізничного, трубопровідного видів транспорту та ліній електропередач.

Переміщення товарів i транспортних засобів між митними органами.
Транзитні перевезення

Особливу увагу приділено у Кодексі транзитним перевезенням, які розподілятимуться з 1 січня 2004 р. на прохідний та внутрішній митний транзит.
Прохідний митний транзит — це переміщення товарів під митним контролем від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні (пункту ввезення на митну територію України), до іншого пункту пропуску, розташованому на митному кордоні (пункту вивезення за межі митної території України).
Внутрішнім митним транзитом вважається переміщення товарів під митним контролем:
від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні, — пункту ввезення — до митного органу, розташованого на митній території України (ввезення товару — імпорт);
від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на митному кордоні, — пункту вивезення за межі митної території України (вивезення товару — експорт);
від одного митного органу, розташованого на митній території України, до іншого митного органу, також розташованого на митній території України (перевезення товару виключно по митній території України без перетину митного кордону).
Таким чином, усі перевезення товарів під митним контролем по митній території України, де країною відправлення чи призначення виступає Україна, підпадають під визначення внутрішнього митного транзиту (ст. 155).
При здійсненні транзитних перевезень перевізник зобов’язаний пам’ятати про необхідність доставки товарів у незмінному стані та у визначений митним органом термін до визначеного пункту призначення. Крім того, митні органи можуть зобов’язати здійснити транзитне перевезення за певним маршрутом, який буде обов’язковим для перевізника, а відхилення від нього розглядатимуться митними органами як порушення митних правил.
Характерною особливістю Митного кодексу є визначення прав та обов’язків перевізника, який забезпечує переміщення товарів під митним контролем. Основний обов’язок перевізника полягає у доставці вантажу до місця митниці призначення та поданні передбачених законодавством товарно-транспортних та інших супровідних документів на товар та транспортний засіб у визначений митницею відправлення термін. Така норма не суперечить нормам Митної Конвенції МДП, а лише наголошує на обов’язки вітчизняного та іноземного перевізників при здійсненні перевезень товарів, що перебувають під митним контролем, митною територією України.
Окремими рядками Митного кодексу визначено, що перевізник має право не приймати для перевезення між митними органами товари на митній території України у разі:
оформлення митних i транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України з питань митної справи;
якщо митне забезпечення, накладене на транспортний засіб i упаковку товарів, не виключає можливості доступу до товарів без порушень такого забезпечення (ст. 154).
Норма щодо можливості відмови перевізника у перевезенні товарів дуже важлива та розширює його права i відповідальність на митній території України. Разом з тим слід зазначити, що ця норма лише наголошується Митним кодексом, але не визначає конкретного механізму реалізації даного права. До того часу поки не буде визначено конкретного механізму відмови перевізника від перевезень товарів під митним контролем та обов’язків митних органів i перевізника у такій можливій ситуації, застосування цієї норми Кодексу буде проблематичним.
Перевізнику при виникненні обставин непереборної сили (аварія, несправність транспортного засобу тощо) та неможливості прибути до митниці призначення дозволяється здійснити вивантаження товару в іншому місці (ст. 159) за умови:
вжиття заходів для збереження товару та недопущення будь-якого його використання;
термінового повідомлення найближчого митного органу щодо обставин події, місцезнаходження товару та транспортного засобу;
перевезення товару до найближчого митного органу або доставки посадових осіб митного органу до місця знаходження товару.
Витрати, пов’язані із вжитими перевізником заходами, митними органами не відшкодовуються.

Сергій ТЕРЕЩЕНКО,
заслужений економіст України

(Продовження — у наступному номері «Вісника»)

 
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 30 серпень 2003 року