Заходи гарантування доставки товарів
Митна Конвенція про міжнародні перевезення вантажів
із застосуванням книжки МДП (далі — Митна конвенція
МДП) виконує головну роль при доставці під митним контролем
товарів, що перевозяться автомобільним транспортом,
між митними органами, бо забезпечує фінансову гарантію
доставки товарів перевізником до місця митниці призначення.
Відомо, що сума фінансової гарантії з перевезення МДП
із застосуванням книжки МДП не може перевищувати суму
50 тис. дол. США.
Митним кодексом з 01.01.2004 р. запроваджуються сукупність
альтернативних заходів гарантування доставки товарів
до митниці призначення на митній території України та
умови їх застосування (статті 161 — 165), до яких віднесено:
надання власником товарів або уповноваженою ним особою
гарантій митним органам. Види, умови та порядок застосування
гарантій визначаються законом;
охорона та супроводження товарів митними органами при
внутрішньому i прохідному транзиті. Форми та методи
охорони i супроводження товарів, а також умови i порядок
їх застосування визначаються митними органами. За охорону
i супроводження товарів справляється відповідна плата
в розмірі, що не перевищує фактичних витрат митних органів;
перевезення товарів митним перевізником (умови та порядок
розглядатимуться окремо);
перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне
перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП.
Рішення щодо застосування заходів гарантування доставки
товарів до митних органів призначення приймається митними
органами у кожному окремому випадку, при цьому обов’язковою
нормою є застосування заходів гарантування при перевезенні
підакцизних товарів.
Власник товарів або уповноважена ним особа має право
на свій розсуд обирати вид заходу гарантування доставки
товарів із зазначених у Кодексі від митниці відправлення
до митниці призначення митною територією України.
Перевізники та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
мають знати, що власник товарів або уповноважена ним
особа несуть усі фінансові витрати, що виникають у зв’язку
із застосуванням митними органами заходів гарантування
доставки товарів (ст. 165).
Використання перевізником книжки МДП як засобу фінансового
гарантування доставки товарів обмежується сумою 50 тис.
дол. США (сума податків, які необхідно сплатити при
випуску товарів (імпорт) у вільний обіг на митній території
України). Тому приймаючи товар до перевезення в іноземній
державі, необхідно здійснити нескладні розрахунки, а
саме: фактурну вартість товару використати для визначення
сум можливих платежів шляхом обчислення суми податку
на додану вартість (20%) та суми мита (ставку мита визначити
за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної
діяльності). Коли загальна сума визначених податків
не перевищує гарантійну суму книжки МДП, то до даної
партії товару додаткових заходів гарантування доставки
митні органи не застосовуватимуться. У протилежному
випадку митний орган може зобов’язати забезпечити власника
товарів (перевізника, якщо він має таке повноваження
від власника) додаткові заходи гарантування доставки
товарів до митниці призначення.
Митний перевізник
Особливу зацікавленість перевізників викличе запровадження
Митним кодексом нової категорії «митний перевізник»,
отримання статусу якого надасть певні переваги при здійсненні
транзитних перевезень товарів митною територією України.
Кодексом визначено, що «митний перевізник — це підприємство,
яке здійснює перевезення між митними органами товарів,
що перебувають під митним контролем, без застосування
при цьому заходів гарантування доставки товарів до митного
органу призначення..., i має ліцензію на право здійснення
діяльності митного перевізника...» (ст. 182). Заходи
гарантування доставки товарів, що перевозяться під митним
контролем між митними органами, розглянуто у попередньому
розділі.
Митні органи України мають право надавати перевізнику
статус митного перевізника виключно підприємствам-резидентам.
Ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника
має право видавати виключно центральний апарат Держмитслужби
України (згідно з Кодексом — це спеціально уповноважений
орган виконавчої влади в галузі митної справи). Ліцензування
діяльності митного перевізника має здійснюватися відповідно
до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської
діяльності». Ведення реєстру митних перевізників також
покладено на центральний апарат Держмитслужби.
Разом з тим питання щодо ліцензування залишатиметься
відкритим до того часу, доки не буде визначено порядок
подання документів підприємств-перевізників до Держмитслужби
з метою отримання статусу митного перевізника.
Митний брокер та декларант
Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та перевізники
стикаються з цим посередником у пунктах пропуску на
митному кордоні при ввезенні (імпорті) та транзиті товарів
та, крім того, при проведенні митного оформлення товарів
у внутрішніх митницях. Статтями 87 та 88 визначено обов’язки
декларанта, відмінність якого від митного брокера полягає
у тому, що він декларує митним органам власні товари.
Основними обов’язками декларанта є декларування товарів
i транспортних засобів, пред’явлення товарів та транспортних
засобів до митного контролю та митного оформлення, надання
відповідних документів та сплата податків i зборів.
Митним кодексом визначено права та обов’язки митного
брокера — посередника при здійсненні декларування товарів
та транспортних засобів, які збігаються з обов’язками
декларанта. Стосунки митного брокера з перевізником
або власником товарів при здійсненні митного контролю
та митному оформленні мають визначатися договором доручення
(статті 176 — 181). Митний брокер має виконувати свої
обов’язки у повному обсязі щодо пред’явлення митному
органу товарів, транспортних засобів та документів на
них до митного оформлення. Брокер за виконання вищезазначених
дій несе відповідальність згідно з чинним законодавством.
Митні режими щодо товарів
та транспортних засобів
Нормами Митного кодексу закріплено поняття «митні режими»,
які визначають мету переміщення товарів через митний
кордон України. Всього визначено 13 видів митних режимів,
основними з яких є «імпорт», «експорт», «транзит» i
«митний склад» (статті 185 — 246). Декларант вантажовідправника
чи вантажоотримувача або митний брокер за їх дорученнями
самостійно визначає митний режим товарів i транспортних
засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Визначення митного режиму проводиться на підставі аналізу
товаросупровідних документів, зовнішньоекономічного
контракту та мети їх переміщення. Мета переміщення формалізується
у митній декларації у вигляді характеру угоди, що є
підставою для всіх державних органів щодо здійснення
контрольних функцій відносно виконання умов конкретної
зовнішньоторговельної операції.
Умовою митного оформлення товарів у митний режим «імпорту»
є надання митному органу уповноваженою особою вантажоотримувача
(імпортера) комплекту документів, що підтверджують мету
та підстави ввезення товарів на митну територію України.
Крім того, надаються митна декларація, документи про
сплату податків та зборів, дозвільні документи відповідно
до вимог державної системи нетарифного регулювання.
На підставі остаточного рішення митного органу здійснюється
«випуск» імпортованих в Україну товарів у вільний обіг
без обмеження терміну їх перебування на національній
митній території.
Митний режим «експорт» зобов’язує здійснити вивезення
товарів за межі митної території України для вільного
обігу без зобов’язань щодо повернення на національну
митну територію та без встановлення умов використання
цього товару на території іноземної держави. Умови вивезення
(експорту) товарів аналогічні умовам ввезення.
Транзитні перевезення товарів митною територією України
можна здійснювати за умови належного обладнання транспортного
засобу та застосування заходів гарантування доставки
товарів до митного органу призначення. Рішення про допущення
товарів до перевезення у митному режимі «транзит» приймається
винятково митними органами на підставі аналізу відповідних
документів, до яких можна віднести зовнішньоекономічний
контракт, рахунки-фактури, інвойси, довідки банків,
різноманітні сертифікати тощо.
Суттєво змінились вимоги до митного оформлення товарів
у режим «тимчасового ввезення (вивезення)», де передбачається
звільнення від сплати податків на момент митного оформлення
відповідно до податкового законодавства України (ст.
209). Загальний термін тимчасового ввезення (вивезення)
становить один рік, але за рішенням митного органу даний
термін може бути продовжено відповідним митним органом.
Рішення щодо застосування режиму тимчасового ввезення
(вивезення) приймається на підставі аналізу поданих
до митного органу документів, зобов’язання про зворотне
вивезення (ввезення) товару та, у необхідних випадках,
дозвіл відповідних державних органів на виконання такого
митного режиму.
Операції з давальницькою сировиною, а саме ввезення
та вивезення сировини, готової продукції, виробленої
з сировини, регламентуються митними режимами «переробка
на митній території України» та «переробка за межами
митної території України» (статті 229—242). Як i передбачено
чинним законодавством стосовно переробки давальницької
сировини, Митним кодексом урегульовано питання щодо
нетарифного регулювання ввезення-вивезення давальницької
сировини та визначено операції з переробки сировини
у готову продукцію. Терміни переробки збігаються з термінами
повернення валютної виручки та становлять, як правило,
90 календарних днів з моменту митного оформлення ввезення-вивезення
сировини. Крім того, визначено норми стосовно сплати
необхідних податків i зборів при продажу готової продукції,
виробленої із сировини іноземного замовника, на території
України, а ввезена готова продукція, виготовлена за
межами України, має оподатковуватись відповідно до чинного
законодавства. Митним органам надано повноваження стосовно
контролю за обсягом виходу готової продукції, що утворюється
у процесі переробки сировини.
Таким чином, відповідно до норм міжнародних угод та
конвенцій Митним кодексом визначено 13 митних режимів
та умови їх застосування, що сприятиме більш прозорому
та зрозумілому контролю держави за процедурою здійснення
експортно-імпортних операцій суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності України.
Оподаткування товарів, що переміщуються
через митний кордон громадянами
Окремою главою Митного кодексу (гл. 42) визначено особливості
переміщення громадянами товарів через митний кордон
України.
Нормами Кодексу визначено умови переміщення товарів,
порядок визначення митної вартості товарів, що підлягають
оподаткуванню. Громадянам дозволяється вільне вивезення
та ввезення товарів на суму до 200 євро, а переміщення
товарів, що за вартістю перевищують зазначену суму,
підлягає окремому митному регулюванню. Так, вивезення
товарів на суму понад 200 євро може бути здійснено відповідно
до порядку та правил, що регламентують вивезення товарів
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Ввезення
товарів на суму, що перевищує зазначену, може бути здійснено
лише за умови сплати відповідних податків, порядок та
умови сплати яких визначаються законодавством.
Предмети особистого користування, що тимчасово ввозяться
або вивозяться громадянами, можуть бути переміщені через
митний кордон під письмове зобов’язання про їх зворотний
вивіз.
Регулювання ввезення алкогольних та тютюнових виробів
здійснюється відповідно до міжнародних норм, а саме:
дозволяється без оподаткування ввозити на одну особу,
що досягла 18-річного віку, 2 л вина та 1 л міцних алкогольних
напоїв, 200 цигарок або 50 сигар.
Не дозволяється вивезення за межі України товарів, до
яких застосовуються заходи тарифного та нетарифного
регулювання експорту, а також товарів промислового призначення,
визначених Кабінетом Міністрів України, i товарів, на
які встановлено державні дотації.
Таким чином, Митним кодексом визначено окремі норми
митного оформлення товарів, що ввозяться або вивозяться
громадянами через митний кордон України. Віднесення
окремих категорій громадян до категорії суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності дасть змогу впорядкувати дані митної статистики
щодо експорту та імпорту товарів, а також посилити податковий
контроль за фізичними особами, що займаються підприємницькою
діяльністю.
Особливості митного контролю товарів,
що містять об’єкти права
інтелектуальної власності
Новітні положення запроваджено до Митного кодексу стосовно
здійснення митного контролю та митного оформлення товарів,
що містять об’єкти права інтелектуальної власності (статті
225 — 258).
Власник прав на об’єкт інтелектуальної власності, який
вважає, що при переміщенні товарів через митний кордон
України порушуються чи можуть бути порушені його права
на об’єкт права інтелектуальної власності, має право
подати заяву до Держмитслужби про реєстрацію товару
(ст. 256). Ведення реєстру покладено Митним кодексом
на центральний апарат Держмитслужби, а на підставі цього
реєстру митні органи зобов’язані здійснювати заходи
щодо попередження пропуску через митний кордон підроблених
(контрафактних) товарів. Механізм митного контролю та
процедура повідомлення власника прав на об’єкт права
інтелектуальної власності викладено у ст. 257.
Таким чином, митні органи отримали відповідними статтями
Митного кодексу повноваження стосовно здійснення митного
контролю товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної
власності та є предметами зовнішньоторговельних угод.
Визначення митної вартості товарів
Визначення митної вартості товарів, що є об’єктом зовнішньоекономічних
угод, — досить складне завдання для декларантів та митних
брокерів. «Вісник податкової служби України» (№№ 27—31/2000)
публікував низку статей щодо визначення митної вартості
товарів, що переміщуються через митний кордон України,
факторів ризику, які обмежують застосування того чи
іншого методу, та шляхи їх подолання. Митним кодексом
конкретизовано процедуру митного контролю митної вартості
товарів (статті 259 — 275), що підлягають митному оформленню.
До повноважень митних органів віднесено перевірка правильності
заявленої митної вартості та дотримання конфіденційності
отриманої інформації. До методів визначення митної вартості
декларантами та митними брокерами віднесено всі шість
методів, узгоджених світовою спільнотою у міжнародних
угодах стосовно визначення митної вартості. Перевірку
заявленої митної вартості митні органи проводять такими
методами:
за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються;
за ціною угоди щодо ідентичних товарів;
за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;
на основі віднімання вартості;
на основі додавання вартості;
резервним.
Митна вартість товарів та метод її визначення заявляються
декларантами (митними брокерами) шляхом подання митним
органам декларації митної вартості. Важливість визначення
даної категорії полягає у застосуванні митної вартості
як бази нарахування митних зборів та податків митними
органами.
Всім державним контрольним органам доцільно ознайомитися
з методами визначення митної вартості, оскільки основні
шахрайства у зовнішньоекономічній діяльності здійснюються
з використанням цієї важливої та складної для обрахування
митної категорії. Разом з тим слід врахувати, що міжнародні
норми визначають принципи, а не механізм (методику,
формулу розрахунку) визначення митної вартості товарів,
що є предметом експортно-імпортних операцій. Тому, спираючись
на ці посилання, необхідно застосовувати міжнародні
норми при впровадженні до національної практики митного
оформлення конкретних механізмів визначення цієї ключової
категорії митної справи.
Особливості визначення
країни походження товару
Однією з умов можливого застосування преференційних
ставок ввізного (імпортного) мита є надання декларантом
(імпортером) митним органам сертифіката походження товару,
який подається одночасно з митною декларацією, декларацією
митної вартості та іншими документами при декларуванні
товару.
Окремим розділом Митного кодексу (розділ XII) установлено
основні положення стосовно визначення країни походження
товару, критерії визначення країни походження товару
та основні вимоги стосовно змісту сертифіката походження
товару.
Визначення країни походження товару проводиться з метою
застосування в Україні тарифних та нетарифних заходів
регулювання ввезення товарів на національну митну територію.
Визначення товару, повністю виробленого у певній країні,
збігається з нормами Закону України «Про Єдиний митний
тариф», але критерії достатньої переробки, які застосовуються
за участю двох або більше країн при виготовленні товару,
мають більш конкретизований зміст i містять численні
показники стосовно виготовленого товару. До таких показників
можна віднести зміну коду товару на рівні перших чотирьох
знаків за Гармонізованою системою опису та кодування
товарів, необхідність внесення доданої вартості не менше
50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті
переробки, тощо (ст. 279).
Документальним свідоцтвом підтвердження походження товару
при його імпорті в Україну є сертифікат про походження
товару, виданий країною експорту. При цьому його подання
є обов’язковим при надходженні товару з країн, яким
надається преференція за Митним тарифом України, або
існують кількісні обмеження щодо імпорту товарів з визначених
країн. Крім того, обов’язковою нормою є пред’явлення
сертифіката походження товарів, щодо яких у митних органів
є підстави вважати, що заявляються недостовірні відомості
при декларуванні товарів митним органам.
Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються
митними органами за умови сплати всіх належних платежів,
а мито сплачується за повними ставками. Порядок визначення
країни походження товару, що переміщується через митний
кордон України, та порядок верифікації сертифікатів
про походження товарів з України визначено відповідними
постановами Кабінету Міністрів від 12.12.2002 р. за
№№ 1861 та 1864.
Таким чином, нормами Митного кодексу визначено порядок
та правила використання сертифіката походження товару
при здійсненні митного оформлення та критерії достатньої
переробки товарів у країнах експорту.
Ці норми необхідно враховувати у повсякденній роботі
всіма контрольними державними службами, оскільки сертифікати
походження товарів надають можливість отримати звільнення
від сплати деяких видів податків та відрізнити «оригінальні»
товари від контрафактних (підробних).