У ст. 14 проекту Закону "Про нотаріат" (нова редакція) права нотаріуса істотно збільшені. Але пропонується надати нотаріусу право укладати з іншими особами (працівниками) цивільно-правові угоди, оскільки, наймаючи їх на роботу, він буде зобов'язаний додержуватися умов законодавства про працю. Крім того, таке положення доцільне для конкретизації його професійних відносин з іншими юридичними і фізичними особами. Тоді можна буде визначити, що нотаріус управі мати особистий рахунок як фізична особа, а також безпосередньо як нотаріус. У реченні: "витребувати від будь-яких юридичних і фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій", пропонується дещо зменшити (обмежити) права нотаріуса і виключити "будь-яких" та "і фізичних", оскільки у громадян він може отримати відомості лише за їх згодою. Потребує уточнення й положення про те, в якій якості може виступати нотаріус у судах, і особливо в господарському та адміністративному, оскільки поняття "від свого імені" не дає чіткого уявлення про цей аспект. Якщо в проекті мається на увазі, що нотаріус виступає таким же суб'єктом, як юридична особа (про це, зокрема, свідчить можливість участі у господарському судочинстві), то це положення суттєво змінює його статус. Тобто це речення необхідно конкретизувати: від свого імені як фізичну особу чи за професійним статусом його формально прирівнюють до юридичної особи. Дана норма має бути доповнена відповідно до.,ст. 41 проекту, оскільки нотаріус, який володіє іноземною мовою, має бути наділений правом робити переклади. За ст. 38 проекту нотаріус наділений також правом заміни (обміну) нотаріального округу, що має бути відображене у даній нормі.
У ст. 15 проекту сформульовано обов'язки нотаріуса, але вимоги, яких він повинен дотримуватися, обмежено лише вимогами Закону "Про нотаріат". Однак вважається, що нотаріус має дотримуватись вимог не лише "цього Закону", а всіх вимог законодавчих актів. Інакше в даному проекті мають бути чіткі посилання на законодавчі акти або конкретні норми права, яких він має дотримуватись. Тому в п. 7 пропонується замінити вираз "цим Законом" на "законодавством". У цій нормі пропонується зазначити й деякі положення, які згадуються в контексті прав нотаріуса. Так, нотаріус зобов'язаний при зверненні громадян складати проекти заяв, витребувати від юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.
Частиною 3 ст. 16 проекту пропонується гарантувати збереження за нотаріусом його майна, а саме: "Відшкодування шкоди проводиться в першу чергу за рахунок страхових сум. Не може бути накладене стягнення на приміщення нотаріального бюро (контори), оргтехніку, меблі й інше майно, яке використовується нотаріусом для здійснення нотаріальної діяльності". Але таке положення супе-речитйме правам особи на відшкодування шкоди, випадкам, коли за вчинений злочин за законом належне нотаріусу майно підлягатиме конфіскації. Тому ч. З пропонується доповнити наступними положеннями: "...сум або іншого належного нотаріусу майна. На приміщення нотаріального бюро (контори), оргтехніку, меблі й інше майно, яке використовується нотаріусом для здійснення нотаріальної діяльності, стягнення має накладатися в останню чергу". Тоді нотаріус як боржник відповідно до ст. 50 Закону "Про виконавче провадження" буде вправі вказати майно чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу, а державний виконавець відповідно до цієї норми зможе звертати стягнення на зазначене майно лише в останню чергу, тобто після звернення стягнення на страхову заставу та особисте майно нотаріуса. Крім того, якщо нотаріус буде засуджений, то й зберігати його професійне знаряддя недоцільно, оскільки він за ст. 12 проекту втратить можливість набути статус нотаріуса.
Положення статті 17, в якій мова йде про печатку нотаріуса, вважається необхідним узгодити із ст. 37 проекту, а також доповнити положенням, що один примірник відбитку печатки нотаріуса має зберігатись у дозвільних органах системи МВС, що узгоджуватиметься з ч. 7 ст. 35. Крім того, тут слід додати, що відбитки штампів, які використовує нотаріус, також мають зберігатись в управліннях юстиції. Це положення зумовлено тим, що відбитки штампів також можуть використовуватися для ідентифікації посвідчених нотаріусом документів.
Стаття 18 проекту, незважаючи на назву "Соціальне, медичне та пенсійне забезпечення нотаріусів", стосується лише питань пенсійного забезпечення. Порядок соціального та медичного забезпечення проектом не встановлюється. Тому пропонується така редакція відповідної норми: "Нотаріуси у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, досягнення пенсійного віку та в інших випадках мають право на соціальне, медичне та пенсійне забезпечення на підставі цього Закону та в порядку, встановленому чинним законодавством". Хоча, на погляд авторів, сплачуючи внески до органів самоврядування, нотаріус вправі претендувати на соціальне і медичне забезпечення за рахунок таких внесків.
При розкритті статусу помічника нотаріуса (ст. 19 проекту) вважається, що в даній нормі знову (див. коментар до ст. 12) введена умова стосовно громадянства, яка повторюється в п. 1 цієї норми. Крім того, високі вимоги, які висуваються до помічника нотаріуса, обмежують право нотаріуса на обрання собі помічника. Це положення стає зрозумілим, коли мова йде про помічника, який заміщатиме нотаріуса, але такі високі вимоги неадекватні випадкам, коли мова про заміщення не йтиме. Тому загалом недоцільно в цій нормі висувати високі вимога до помічника нотаріуса, а їх необхідно встановити в ст. 37 проекту, коли мова йде про заміщення. Більше того, в останній нормі не повинні відтворюватися всі вимога, які стосуються нотаріуса, а достатньо зробити посилання на ст. 12 проекту. Частину ж 3 даної норми необхідно змінити, оскільки помічник нотаріуса не може "брати участі у прийомі фізичних осіб та представників юридичних осіб, перевірці документів", коли нотаріус йому цього не доручить. Тому в цій нормі доцішно ставити питання про ті повноваження, які Закон допускає нотаріусу доручити своєму помічнику, а не акцентувати увагу на участі в прийомі громадян. У цій нормі доцільно також встановити, чи може помічник працювати одночасно у двох нотаріусів (нотаріальне бюро), чи таке сумісництво не допускається. Слід також однозначно встановити, що за дії помічника нотаріуса відповідальність несе нотаріус, крім випадків, коли помічник його заміщує.
Застосування принципу квотування робочих місць приватних нотаріусів має призвести до адміністративного впорядкування їх діяльності. Тому потребує тлумачення поняття, наведене в ч. 3 ст. 20 проекту, оскільки реєстрація нотаріусів поза квотою фактично дестабілізує поняття "квоти нотаріусів". Тому апріорі можна вважати, що реєстрація нотаріуса поза квотою — це тимчасове явище, яке має призводити до того, що в разі припинення нотаріальної діяльності одного з нотаріусів округу, нотаріус має перереєстровуватись у загальному порядку. В усякому разі, цей термін використовується не один раз (ст. 36), а тому має бути розкритий. У цій нормі слід також встановити, яким чином забезпечуватиметься мінімальна чисельність — два нотаріуси в певному окрузі, якщо діяльність у цьому регіоні буде "збитковою".
Вважається, що квотування нотаріусів не відповідає на всі питання, які виникають при організації нотаріальної діяльності. Чисельність нотаріусів у певному нотаріальному окрузі — це шлях адміністративного (штучного) зменшення конкуренції між ними, але не вирішення проблеми взагалі. Так, розташування приватних нотаріальних контор у м. Києві свідчить, що нотаріуси не бояться конкуренції і є випадки, коли два робочі місця приватних нотаріусів розташовані в одному будинку. Є випадки, коли поряд з державними нотаріальними конторами знаходяться приватні, тому вважається, що при реєстрації нотаріального бюро або контори нотаріуси не обмежені в праві обирати місце розташування свого робочого місця, але в межах одного нотаріального округу. Якщо в сучасній практиці при визначенні квот не встановлено критеріїв, пропозиція про визначення чисельності нотаріусів пропорційно кількості населення в регіоні вважається обґрунтованою. Але коливання цього основного критерію від 10 до 20 тисяч громадян, тобто вдвічі, свідчить про деяку його неконкрет-ність. Це положення стане зрозумілим, якщо взяти до уваги положення про те, що рівень життя населення в різних регіонах не однаковий, а це зумовлює попит на нотаріальні послуги. Тому, крім загального критерію, наприклад, у 20 тисяч громадян, необхідно вводити додаткові коефіцієнти. Положення ж ч. 4 ст. 21 проекту, коли рішення про збільшення чисельності нотаріусів буде скасоване і нотаріус припинить нотаріальну діяльність, неодмінно призведе не тільки до порушення прав особи, але також і до завдання матеріальної шкоди, оскільки початок нотаріальної діяльності пов'язаний із значними капіталовкладеннями. Тому пропонується таку особу перереєстровувати поза квотою, оскільки вини з її боку не убачається. Інакше внаслідок недбалих дій посадової особи Мін'юсту державні органи зобов'язані будуть відшкодовувати завдану цій особі шкоду.
У ст. 22 пропонується нотаріусам надати право об'єднуватись у нотаріальні контори. Але вважається доцільним доповнити цю норму положенням про те, що нотаріальна контора створюється не тільки на строк, встановлений нотаріусами, а й без конкретизації строків. Слід також вважати, що об'єднання нотаріусів у нотаріальну контору має цивільно-правовий характер і лише формально реєструється, оскільки специфіка таких відносин не регламентовану проектом і не передбачається особливостей реєстрації такої угоди.
Частина 1 ст. 23 проекту за своєю суттю дублює положення ч. 1 ст. 20. Вважається, що основні вимоги до приміщення нотаріального бюро (контори) не повинні визначатися у підзакрнних актах, оскільки Мін'юсту дозволяється лише затверджувати порядок проведення сертифікації, а не розробляти нові вимоги. З цим положенням можна погодитись, а тому доцільно встановити вимоги до протипожежної сигналізації, а також встановити, що після сертифікації нотаріусу має видаватися сертифікат. Варто тут також встановити, що термін дії такого сертифіката не може бути обмежений.
Частину 2 ст. 24 проекту, на наш погляд, необхідно доповнити положенням: "З дня, коли страховий договір нотаріуса із страховим агентством перестає діяти, нотаріальна діяльність призупиняється. Якщо страхова сума на рахунку нотаріуса стає нижчою мінімально встановленого розміру, з цього періоду рахується строк в один рік для її поновлення." Частину 4 вважається доцільним розташувати на місці другої частини, але її необхідно конкретизувати. Так, страхова сума (застава) може забезпечуватись одним із двох шляхів: покладенням відповідної суми на рахунок нотаріуса у банк; укладенням угоди із страховим агентством. Доцільно також однозначно встановити, що страхова сума, яка внесена нотаріусом на момент реєстрації, не підлягає збільшенню при збільшенні розміру мінімальної заробітної плати, якщо інше не буде встановлено Статутом Нотаріальної палати України як захід професійної відповідальності з метою збільшення гарантій населення.
Положення ст. 25 проекту суперечить ч. 1 ст. 27, оскільки свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю не відповідає назві цього документа через те, що особа може бути зарахована до кадрового резерву лише після 5 років праці на певних посадах (див. також п. 4 Загальних зауважень і пропозицій, статей 26, 27). Тобто фактично з отриманням свідоцтва право на заняття нотаріальною діяльністю особі не надається. Вважається також, що підставами для відмови у видачі такого свідоцтва мають бути умови, які встановлені в ст. 12 проекту. Вбачається, що свідоцтво може видаватись також викладачам, які ведуть заняття з нотаріату, що може вважатися також підставою для зарахування до кадрового резерву нотаріусів. Крім того, очевидно, має існувати Єдиний реєстр виданих свідоцтв, а також процедура анулювання свідоцтв за деякими підставами, передбаченими статтями 12, 34 проекту.
(Далі буде)
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 34 (426)23-29 серпня 2003 р.