Згідно зі ст. 14 Декрету № 13-92 фізична особа — суб’єкт підприємницької
діяльності, що здійснює діяльність з продажу товарів i надання супутніх
такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно
з чинним законодавством, має право самостійно обрати спосіб оподаткування
доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку
шляхом придбання патенту, якщо кількість осіб, які перебувають у трудових
відносинах саме з фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності,
включаючи членів її сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності,
не перевищує п’яти і валовий дохід такої особи від самостійного здійснення
підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні
12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує
семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000 грн.).
Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву,
складену в довільній формі, яка повинна містити, зокрема, інформацію
про місце здійснення підприємницької діяльності, перелік осіб, які перебувають
у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні номери,
або членів їх сімей, які беруть участь у здійсненні підприємницької
діяльності, та їх ідентифікаційні номери.
До патенту, який видається органами державної податкової служби платнику
фіксованого податку згідно з Порядком заповнення патенту про сплату
фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, затвердженого наказом
№ 137, заносяться дані про осіб, які перебувають у трудових відносинах
з платником фіксованого налога, i цим особам видаються відповідним чином
завірені фото-, ксерокопії патенту.
Отже, виходячи із зазначеного, суб’єкт підприємницької діяльності —
платник фіксованого податку не може залучати для здійснення діяльності
з продажу товарів та надання супутніх такому продажу послуг на ринку
осіб, включаючи членів своєї сім’ї, з якими не укладені трудові договори,
оскільки це порушує умови, які дозволяють застосовувати спосіб оподаткування
доходів за фіксованим розміром податку.
Можливість укладання суб’єктами підприємницької діяльності (як фізичними,
так i юридичними особами) договорів з громадянами на використання їх
праці для здійснення підприємницької діяльності встановлено Законом
№ 698-ХІІ (ст. 9).
Укладання з громадянином трудового договору (контракту, угоди) на використання
його праці зобов’язує підприємця забезпечувати умови та охорону праці,
її оплату не нижче встановленого в державі мінімального рівня, а також
інші соціальні гарантії відповідно до чинного законодавства.
Порядок оподаткування прибутковим податком доходів громадян, зокрема
й тих, які отримують їх від фізичних осіб — суб’єктів підприємницької
діяльності, в тому числі від платників фіксованого податку за трудовим
договором, викладено у відповідних розділах Декрету № 13-92 залежно
від того, є робота за трудовим договором основним місцем роботи такого
працівника (з веденням фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності
трудової книжки на найманого працівника) чи не основним.
У разі якщо за дорученням або від імені платника фіксованого податку
торгівлю здійснює особа, відомості про яку не внесено до патенту, платник
фіксованого податку позбавляється права застосовувати фіксовану ставку
податку протягом 12 місяців, наступних за місяцем вчинення порушення,
та сплачує штраф у розмірі повної суми фіксованого податку за місяць
за кожну особу, відомості про яку не внесено до патенту, а патент скасовується
(з його вилученням) за рішенням керівника податкового органу до закінчення
строку його дії.