До сезонних відносяться роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців, їх перелічено у Списку сезонних робіт, який подається нижче.
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 28.03.1997 р.
Добування живиці, барасу і ялинкової сірки.
Заготівля пньового осмолу.
Заготівля лика.
Лісокультурні роботи — підготовка ґрунту, посів і садіння лису, догляд за
лісовими культурами, робота в лісорозсадниках.
Лісозахисні і протипожежні роботи — боротьба з шкідниками і хворобами лісу,
прокладання мінералізованих смуг, чергування на пожежних вишках.
Заготівля насіння.
Збирання і переробка харчових продуктів лісу.
Польові лісовпорядні роботи.
Болотяно-підготовчі роботи.
Добування, сушіння та збирання торфу.
Ремонт і обслуговування технологічного обладнання в польових умовах.
Робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві,
на вирощуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських
рослин.
Робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях.
Робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції.
Робота на підприємствах цукрової галузі промисловості.
Первинне виноробство.
Роботи, пов'язані з санаторно-курортним обслуговуванням хворих і відпочиваючих в санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку.
Авіаційні роботи в сільському та лісовому господарствах.
Зазначений список — вичерпний, а отже, усі роботи (галузі), не передбачені в ньому, не є сезонними. Тому не можна вважати сезонним працівником комбайнера, найнятого для збирання зерна, оскільки цей вид робіт не включено до зазначеного списку.
Тимчасовими вважаються працівники, прийняті на роботу терміном до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада),— до чотирьох місяців. Чіткого переліку тимчасових робіт не існує, і законодавство встановлює тільки одну умову, за якою працівника можна вважати тимчасовим — трудовий договір, що укладається з ним на виконання саме такого виду робіт. Отже, тимчасові роботи — це роботи, які виконуються за окремим договором працівником, якого обов'язково попереджають про обмежену тривалість майбутніх трудових відносин. На таких працівників, як і на решту, поширюються умови та правила колективного договору. Крім того, і для "сезонників", і для "тимчасовиків" не можна встановлювати випробного строку. На підприємствах, які прийняли "сезонників" та "тимчасовиків", ведуть їх трудові книжки (за умови, що таке підприємство є для них основним місцем роботи).
Необхідно сказати, що підстав для припинення трудових відносин з сезонними та тимчасовими працівниками існує значно більше, ніж зазвичай. Справа в тому, що для них, крім положень КЗпП, діють норми Указів про сезонні та тимчасові роботи. Вони і містять додаткові підстави для розірвання цих трудових відносин:
1) для сезонних працівників це:
— припинення роботи на підприємстві, в установі, організації на строк більше двох тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт в них;
— нез'явлення працівника на роботу протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності. Якщо "сезонник" втратив працездатність внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання або хвороби на туберкульоз, робота (посада) за ним зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш, як до закінчення строку роботи за договором;
2) для тимчасових працівників це:
— припинення роботи на підприємстві, в установі, організації на строк більше одного тижня з причин виробничого характеру, а також скорочення робіт в них;
— нез'явлення працівника на роботу протягом більше двох тижнів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (у разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, при хворобі на туберкульоз робота (посада) за "тимчасовиками" зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш, як до закінчення строку роботи за договором);
— невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Але є категорії осіб, звільнити яких можна тільки з обов'язковим працевлаштуванням незалежно від тривалості трудових відносин, які припиняються. Це, зокрема, вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до трьох років, одинокі матері з дитиною (дітьми) віком до 14 років тощо.
Слід зазначити, що за певних обставин строковий трудовий договір, укладений з працівником, прийнятим на обмежений строк, може перетворитися на безстроковий. Наприклад, якщо тимчасовий працівник пропрацював більше двох місяців (при заміщенні тимчасово відсутніх працівників — чотирьох місяців) і жодна зі сторін не зажадала припинення трудових відносин. При цьому наймана особа не вважається тимчасовим працівником із дня укладення трудового договору. Аналогічний принцип діє для сезонних працівників, якщо вони працюють більше того строку, на який укладено трудовий договір.
Сезонні і тимчасові працівники мають право на щорічну відпустку пропорційно до відпрацьованого часу. При розірванні трудового договору такий працівник може використати її або отримати за неї матеріальну компенсацію.