Якщо до складу відстроченої суми входить пеня, то для розрахунку процентів за користування податковим кредитом береться сума за виключенням суми пені. Питання відстрочення податкових зобов'язань регулюються Законом від 21 грудня 2000 р. № 2181-ПІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з подальшими змінами (далі — Закон № 2181) та Порядком розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 18 вересня 2001 р. (далі — Порядок), а також Бюджетним кодексом (зокрема, ст. 50; далі — БК).
У п. 2. Порядку міститься перелік органів, які приймають рішення про відстрочення податкових зобов'язань. Так, відстрочення податкових зобов'язань можуть надавати в межах повноважень по кожному окремому випадку: 1) Державна податкова адміністрація України — без обмежень суми; 2) державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі на суму не більше 3 млн гривень; 3) державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), у районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекціях — на суму не більше 30 тис. гривень.
Відповідно до Закону № 2181 рішення про відстрочення податкових зобов'язань у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку: щодо загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) — керівником податкового органу та має бути затверджене керівником податкового органу (його заступником) вищого рівня; стосовно місцевих податків і зборів — керівником податкового органу (його заступником) та має бути затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори. Центральний податковий орган може встановити іншу процедуру затвердження рішень про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань із загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) у межах одного бюджетного року, виходячи з їх сум або видів податків, зборів (обов'язкових платежів),
Рішення про відстрочення податкових зобов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів' (обов'язкових платежів) приймається керівником (заступником) центрального податкового органу за узгодженням з Міністерством фінансів України, а щодо місцевих податків і зборів — керівником податкового органу (його заступником) за -.узгодженням з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 50 БК України Міністерство фінансів здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах податкового кредиту за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду.
Проте відповідно до ст. 1 Закону "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами, окрім законів про оподаткування. Можна стверджувати, що відстрочення податкових зобов'язань за своєю суттю включається до механізму справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Натомість нідішсиші, що регулюються: БК України (ті, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів), не належать до правовідносин у сфері оподаткування. Отже, БК України не є законом про оподаткування та не може встановлювати механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Коли приймається будь-який кодифікований акт, то до чинних на час його прийняття законів вносяться різноманітні зміни, узгоджуються певні норми тощо. Проте прийняття БК не потягло за собою внесення відповідних змін до Закону № 2181. Ще й досі існує зазначена колізія.
Вважається, що кодекси мають певний пріоритет перед законами. Проте це не завжди так. З метою розв'язання неузгодженості ст. 50 БК України та ст. 14 Закону № 2181 Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності видав листа від 1 жовтня 2001 р. № 06-10/566. Так, визначено, що у питаннях відстрочення податкових зобов'язань платника податків слід керуватися нормами Закону № 2181. Це ж саме стосується і механізму списання та розстрочення податкового боргу, визначеного у ст. 18 зазначеного Закону. Окрім цього, у зазначеному листі є вказівка на невідповідність п. 30 ст. 1 БК України (органами стягнення визначаються податкові, митні та Інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень) та пп. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону № 2181, де органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції. Визначено, що слід керуватися нормами Закону № 2181.