Підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-III передбачено, що право
податкової застави поширюється на активи платника податків, які перебували
не лише в його власності, а й у повному господарському віданні у день
виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник
податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його
податкових зобов’язань або податкового боргу.
Згідно зі ст. 136 Господарського кодексу право господарського відання
— це речове право суб’єкта підприємництва, який володіє, користується
i розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим
ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих
видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом
та іншими законами.
Таким чином, за умови відсутності у боржника обмежень правомочності
розпорядження щодо окремих видів майна, яке перебуває у його повному
господарському віданні, на таке майно поширюється право податкової застави.