Статтею 8 Закону № 2181-III визначено, що з метою захисту інтересів
бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг,
передаються у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно із цим Законом та не потребує
письмового оформлення.
При цьому право податкової застави поширюється на будь-які види активів
платника податків, які перебували в його власності (повному господарському
віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи,
на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту
погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.
Тобто Законом № 2181-III не передбачено обмежень при застосуванні права
податкової застави, а тому таке право поширюється на всі майнові активи
платника податків, що має податковий борг.