• Землі промисловості та залізничного транспорту

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону № 2535-ХІІ, яким установлено ставки земельного податку залежно від категорії земель, порядок його справляння та пільги щодо оподаткування землі.
Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який містить необхідні відомості й документи про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі i землекористувачів за категоріями земель та який ведеться землевпорядними органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах (ст. 13 Закону № 2535-ХІІ).
Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, справляється в межах населеного пункту — відповідно до частин першої або другої ст. 7 Закону № 2535-ХІІ за повними ставками, а за межами населеного пункту — згідно з частиною першою ст. 8 цього Закону в розмірі п’яти відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Враховуючи, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам i організаціям залізничного транспорту (зареєстрованим органами статистики — код за КВЕД 60.1), то до підприємств промисловості не може застосовуватися ставка земельного податку, визначена частиною другою ст. 8 Закону № 2535-ХІІ (у розмірі 0,02 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області), оскільки цю норму встановлено виключно для земельних ділянок, наданих для залізничного транспорту.
Тому за земельні ділянки, надані промисловим підприємствам у межах населеного пункту, повинен справлятися земельний податок відповідно до вимог частин першої або другої ст. 7 Закону № 2535-ХІІ, а за його межами — частини першої ст. 8 цього Закону.