Правові "наслідки вчинених підрядником відступів від умов договору, що погіршили роботу або призвели до інших недоліків у роботі, встановлено у ч. 1 ст. 852 ЦК та у ч. 1 ст. 344 ЦК УРСР. Таким чином, закон поділяє недоліки на ті, що погіршили роботу, та на інші недоліки у роботі. Тлумачення поняття "інші недоліки" у законодавстві відсутнє, проте цілком очевидно, що до цієї категорії належать такі недоліки, які загалом не знижують якості роботи, хоч і є відступом від умов договору — наприклад, підрядник виконав замовлення щодо пошиття сукні з обумовленої договором тканини, але при цьому використав ґудзики іншого кольору, чи не дотримався вказаної замовником моделі одягу тощо.
В обох зазначених випадках правові наслідки відступу від умов договору є ідентичними: замовник вправі пред'явити до підрядника альтернативні вимоги на свій розсуд — або безоплатно виправити недоліки у розумний строк, або відшкодувати витрати на їх виправлення, або ж на відповідну суму зменшити плату за виконану роботу (якщо інше не встановлено договором).
При цьому згадане положення ЦК містить деякі нововведення порівняно з аналогічною нормою ЦК УРСР. По-перше, замовникові надається право вимагати виправлення недоліків "у розумний строк", що є більш досконалим формулюванням, ніж у редакції ЦК УРСР ("у відповідний строк") — адже тоді цей термін мав би визначатися окремим договором між замовником та підрядником, що призводило б до зайвих ускладнень, бо зазначений строк повинен бути і реальним щодо можливостей підрядника усунути недоліки, і, одночасно, цей термін не має призвести замовника до втрати його зацікавленості у результаті виконаної роботи, а ці два фактори не завжди вдало поєднуються.
По-друге, якщо ЦК УРСР містив застереження про те, що відшкодування замовникові необхідних витрат по виправленню своїми засобами недоліків у роботі можливо лише за умови встановлення такого права у договорі, то за положеннями ЦК наведене право замовника надається останньому в усіх випадках, коли інше не передбачено договором.
Однак за обома кодексами наявність вищезазначених недоліків не дає замовникові права вимагати розірвання договору й відшкодування збитків — він може лише зажадати відшкодування витрат на виправлення недоліків.
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків замовник, згідно з ч. 2 ст. 852 ЦК та ч. 2 ст. 344 ЦК УРСР, має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків, при цьому питання істотності відступів від договору та істотності недоліків цими правовими нормами не врегулювало, тому юно має вирішуватись у кожному конкретному випадку сторонами, а в разі недосягаення згоди між ними — судом.
Стосовно побутового замовлення у Законі "Про захист прав споживачів" (далі — Закон) міститься законодавче визначення поняття істотних недоліків, згідно з яким недоліки вважаються істотними, якщо вони роблять неможливим чи недопустимим використання результату роботи відповідно до його цільового призначення, і їх неможливо усунути, або для їх усунення необхідні великі затрати праці та часу, або ж ці недоліки роблять предмет замовлення іншим, ніж передбачено договором, або проявляються знову після їх усунення.
Наведене у Законі визначення істотних недоліків можна застосувати не лише до побутового підряду, а й до інших його різновидів — адже за ч. 1 ст. 8 ЦК до цивільних правовідносин, що не врегульовані згаданим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства чи договором, застосовуються правові норми ЦК та інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
На цій же підставі можливо скористатися також й положенням ч. 2 ст. 678 ЦК, у якому міститься визначення істотного порушення вимог щодо якості товару.
Штрафних санкцій (неустойки чи штрафу) за неякісне виконання роботи у ст. 852 ЦК та ст. 344 ЦК УРСР не встановлено, проте сторони не позбавлені права передбачати їх у договорі. Також штрафні санкції можуть встановлюватися і в окремих законодавчих актах — наприклад, у ст. 23 Закону передбачено застосування штрафних санкцій, зокрема, за порушення умов договору (у тому числі й договору побутового підряду) між споживачем і виконавцем про виконання роботи у розмірі 100 відсотків вартості роботи.
У ЦК (ст. 858) введено нову правову норму щодо відповідальності підрядника за неналежну якість роботи, проте її ч. 1 та ч. З за змістом майже збігаються з викладеною вище ст. 852 ЦК. Це свідчить про певну неузгодженість зазначених положень ЦК — адже неякісне виконання роботи, безумовно, є недоліком, і ніякої потреби відокремлювати цей різновид недоліку немає, особливо враховуючи, що правові наслідки за його допущення нічим не відрізняються від тих, що застосовуються й до всіх інших. Втім, у ст. 858 ЦК є й деякі нововведення — наприклад, у ч. 2 передбачено, що підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання (у ЦК УРСР аналогічне право підрядника не передбачено).
Встановлені законодавством правові наслідки неякісного виконання роботи застосовуються і у тому випадку, коли недоліки сталися через непопередження або несвоєчасне попередження підрядником замовника про обставини, перелічені у ст. 847 ЦК та у ст. 340 ЦК УРСР (про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи).
При цьому своєчасним попередженням вважається те, яке зроблено до початку використання матеріалів чи виконання розпоряджень замовника, що загрожують якості або придатності результату виконуваних робіт. Застереження ж щодо інших обставин робиться при укладанні договору або у процесі виконання робіт по мірі виявлення обставин, залежно від їх характеру, але з урахуванням реального часу, необхідного для усунення цих обставин чи для прийняття та виконання 'іншого рішення з приводу їх наявності.
Також, згідно з ч. 2 ст. 839 ЦК та ч. 2 ст. 335 ЦК УРСР, підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалів, а у ч. 5 ст. 858 ЦК міститься й нове правило щодо настання цієї відповідальності відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.
При наданні матеріалів замовником підрядник відповідає за їх неправильне використання (ч. 1 ст. 840 ЦК та ст. 336 ЦК УРСР) - якщо замовник доведе, що мало місце нераціональне використання матеріалів, то він має право на відшкодування вартості матеріалів, використаних неощадливо. Крім того, підрядник несе відповідальність і за невиконання (або неналежне виконання) роботи, спричинене недоліками матеріалу замовника, якщо не доведе неможливість їх виявлення при належному прийманні матеріалу (ч. З ст. 840 ЦК).
Настання певних несприятливих правових наслідків у разі неналежного виконання обов'язків за договором підряду передбачено й щодо замовника.
Так, згідно з ч. 1 ст. 848 ЦК та ст. 341 ЦК УРСР, якщо замовник, незважаючи на своєчасне і обгрунтоване попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісні або непридатні матеріали, не змінить вказівки щодо способу виконання роботи або не усуне інші обставини, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. При цьому відсутність у замовника можливості замінити неякісні матеріали не може вважатися підставою для незастосування до нього зазначених санкцій.
Редакція даного положення у ЦК УРСР встановлює обов'язок підряд-ника-організації відмовитися від виконання договору, якщо замовник не усуне обставин, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи, проте зміст цієї правової норми викладено не досить чітко, внаслідок чого неможливо безсумнівно визначити мету запровадження цього правила. Набагато краще це питання вирішено у ч. 2 ст. 848 ЦК, де в основу зобов'язання підрядника відмовитися від неякісного виконання роботи покладено ступінь небезпеки подальшого використання замовлення — підрядник повинен відмовитися від договору підряду (з правом відшкодування збитків) у разі, якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу чи додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки тощо.
Слід звернути увагу, що у зазначених випадках підрядник має право вимагати відшкодування не лише збитків, заподіяних йому при відмові від договору, а й збитків, які є наслідком неусунення своєчасно замовником обставин, що перешкоджають виконанню робіт. Якщо ж підрядник продовжує виконувати роботи на вимогу замовника і при цьому результат, обумовлений у договорі, не досягнуто,лише сама наявність такої вимоги замовника не звільняє підрядника від відповідальності за порушення договірних зобов'язань — він повинен довести, що негативний результат є наслідком саме тих обставин, про які він і попереджав замовника. Адже для договору підряду є дійсним загальний принцип цивільного права, згідно з яким відсутність вини має доводити сторона, що порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК та ст. 209 ЦК УРСР).
Найчастіше ж настання тих чи інших негативних для замовника правових наслідків пов'язано з невиконанням або неналежним виконанням ним своїх зобов'язань, які полягають у прийнятті та оплаті виконаної підрядником роботи.
У ч. 1 ст. 853 ЦК та у ст. 342 ЦК УРСР встановлено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її, а в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, то відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 853 ЦК у подальшому він втрачає право посилатися на ці відступи від договору чи недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки), а при виявленні після прийняття роботи прихованих недоліків, замовник також зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Нове правило міститься у ч. 5 ст. 853 ЦК — при ухиленні замовником від прийняття роботи протягом одного місяця, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.
На захист прав підрядника спрямована і ст. 856 ЦК, згідно з якою підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, яке є в нього, якщо замовник не сплатив ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду.
Факт здачі-приймання результату виконаної роботи сторони можуть оформити відповідним актом або іншим документом. До того ж, окремими нормативними актами може бути передбачений обов'язок сторін відповідним чином оформлювати приймання замовником виконаної роботи (як правило, це стосується виконання складних будівельно-монтажних, радіотехнічних робіт тощо — наприклад, ч. 4 ст. 882 ЦК встановлює порядок оформлення передачі та прийняття робіт за договором будівельного підряду відповідним актом, підписаним обома сторонами).
Належне оформлення здачі робіт дозволяє, за необхідності, без ускладнень довести факт їх виконання, проте у судовій практиці подекуди трапляються випадки, коли таке оформлення відсутнє, і це призводить, як правило, до негативних наслідків для однієї зі сторін. Так, рішенням Вищого арбітражного суду України (далі — ВАСУ) було за-доволено позов Фонду держмайна до ТОВ "СМВЦ" про розірвання договору оренди у зв'язку з невиконанням відповідачем-орендарем своїх зобов'язань щодо своєчасного здійснення капітального та поточного ремонту орендованої будівлі, передбачених у договорі.
ТОВ "СМВЦ" просило зазначене рішення скасувати, посилаючись на те, що на момент розгляду справи в суді ремонтні роботи були виконані за договором підряду, укладеним з фірмою "Лакта".
Проте судова колегія ВАСУ, перевіривши наявні матеріали, дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству та обставинам справи, оскільки фактична констатація актом (складеним спеціалістами Держкомбуду) незадовільного передаварійного технічного стану орендованої споруди, обумовленого тривалою бездіяльністю орендаря (непроведення необхідних ремонтно-відновлювальних робіт), з достовірністю вказує на свідоме невиконання ним своїх зобов'язань, закріплених у договорі оренди.
Посилання ж відповідача на здійснення та закінчення ремонту орендованої споруди на час розгляду спору за договором підряду як на підставу залишення позову без розгляду, судова колегія ВАСУ визнала незаслуговуючими на увагу, оскільки ТОВ "СМВЦ" не доведено виконання вказаного договору в повному обсязі, а значить, і фактичне здійснення ремонту. Зокрема, були відсутні акт прийняття-передачі виконаних робіт, складання якого передбачалося у договорі підряду, а також докази сплати винагороди виконавцю робіт.
Доданий же відповідачем документ довідково-фінансового характеру з розшифровкою вартості окремих робіт та інших витрат, на думку судової колегії ВАСУ, не підтверджував виконання ремонту, оскільки не був підписаний і затверджений замовником в належній формі, а це свідчить про неприйняття ремонтних робіт від підрядника.
На підставі вищевикладеного судова колегія ВАСУ постановила залишити оскаржуване рішення без змін. ("Вісник Вищого арбітражного суду України". — 1999 р. — № 2).
Анжеліка ДОМБРУГОВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 38 (430) 20-26 вересня 2003 р.