ПОШИРЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ


Чи вважається депутатський запит поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію або завдають шкоди інтересам осіб? Якшо ні, то як бути із відповідним рішенням обласного суду, прийнятим у 2000 році?


Конституційний Суд України виніс Рішення у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003, де ясно викладено правову позицію органу конституційної юрисдикції щодо меж застосування відповідних положень Цивільного кодексу. Проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях у справах "Нікула проти Фінляндії"', "Яновський проти Польщі" та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої самої інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Відповідно, Консттауційний Суд, розглянувши обставини справи конкретного звернення, дав наступне тлумачення положення ч. 1 ст. 7 Цивільного кодексу Укра-( їнської РСР: "поширив такі відомості" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.

Таким чином, немає значення, хто саме і в якій формі (скажімо, листа чи депутатського запиту) виклав відомості щодо посадової Чи службової особи. Конституційний Суд підкреслив, посилаючись також і на практику Європейського суду, що межі вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) публічних осіб, є ширшими, ніж це передбачено щодо інших громадян.

Відповідно до ст. 347-2 Цивільного процесуального кодексу рішення і ухвали судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Однією з підстав для такого перегляду (п. 5 цієї статті) є визнання неконституційним закону, який був застосований судом при вирішенні справи.

За нормами цієї статті підставами для перегляду справи за винятковими обставинами є також виявлене після касаційного розгляду справи неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного і того самого положення закону або його застосовання всупереч нормам Конституції України.

За ст. 347-3 Цивільного процесуального кодексу заяви про перегляд рішень і ухвал у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами можуть бути подані сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, та прокурором протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для їх перегляду.

Строк для подання заяви про перегляд рішення, ухвали обчислюється у випадках, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 347-2 цього Кодексу, — з дня ухвалення рішення Конституційним Судом (п. 4 ст. 347-3 Цивільного процесуального кодексу).

Отже, якщо при винесенні рішення суду загальної юрисдикції було застосовано норми ст. 7 Цивільного кодексу всупереч Конституції, сторона у справі може звернутися до Верховного Суду у зв'язку з нововиявленими обставинами із дотриманням терміну позовної давності.

Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА

По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 39 (431) 27 вересня- 3 жовтня 2003 р.