Частиною 4 ст. 120 Земельного кодексу від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ встановлено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Пунктом 4.4 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження жилих будинків, затвердженого наказом Держкомзему, Держкоммісто-будування, Держжитлокомун-госпу та Фонду державного майна України від 05.04.1996 року № 31/30/53/396, визначено, що виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежилих приміщень у натурі та їх окреме відчуження не допускаються. Праю власності (користування) на прибу-динкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки.
Оскільки передачу частини прибудинкової території (земельної ділянки) в оренду або у власність власнику нежилого приміщення багатоквартирного жилого будинку не передбачено чинним законодавством України, то оформлювати правовста-новлюючі документи на землю мають співвласники чи користувачі разом.
Отже, враховуючи викладене, платниками земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, є підприємства, установи й організації, які здійснюють управління цими будинками.
Згідно з п. 5 ст. 7 Закону "Про плату за землю" від 03.07,1992 року № 2535-ХІІ податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, сплачується у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до положень частин першої і другої цієї статті. Інші земельні ділянки, у тому числі нежитловий фонд, оподатковуються земельним податком на загальних підставах.
Щодо сплати земельного податку власниками нежилих приміщень у багатоквартирних жилих будинках, то у разі, якщо приміщення належать підприємству, організації чи іншому суб'єкту підприємницької діяльності на правах власності (надано довідку про грошову оцінку земельних ділянок, їх частин, що відповідають площі приміщень), то зазначені підприємства є платниками земельного податку за ставками у відсотках від грошової оцінки земель (крім ч. 2 ст. 7 Закону № 2535-ХІІ, що справляється відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону № 2535-ХІІ, якою встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю. Ця частка визначається як відношення загальної площі квартири (квартир) чи нежилих приміщень, що перебувають у власності, до загальної площі всіх квартир і нежилих приміщень будинку.
Якщо встановити межі земельної ділянки державної чи комунальної власності в натурі (на місцевості) неможливо, то незалежно від поверху, на якому знаходиться приміщення, сплата земельного податку за земельні ділянки під ними повинна включатися до договору оренди приміщення з підприємствами, установами чи організаціями, які здійснюють управління цими будинками, як відшкодування земельного податку за земельну ділянку, надану для обслуговування багатоквартирного жилого будинку, площа якої визначається пропорційно площі орендованого приміщення, тобто відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежилих приміщень, що перебувають в оренді, до загальної площі всіх квартир і нежилих приміщень будинку.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 39 (431) 27 вересня- 3 жовтня 2003 р.