У бухгалтерському обліку амортизації підлягає первісна або переоцінена
вартість необоротних активів з урахуванням їх ліквідаційної вартості.
У податковому обліку об’єктом амортизації вважаються капітальні витрати,
пов’язані з придбанням (виготовленням, створенням) основних фондів i
нематеріальних активів.
Різні підходи до визначення податкової та бухгалтерської амортизації
пов’язані з тим, що метою бухгалтерського обліку основних фондів вважається
визначення справедливої вартості таких активів, тоді як у податковому
обліку суми амортизаційних відрахувань розглядаються як капітальні витрати,
які враховуються у зменшення скоригованого валового доходу для визначення
об’єкта оподаткування.
При цьому слід враховувати, що відповідно до п. 22.8 ст. 22 Закону № 334/94-ВР балансова вартість основних фондів, які відповідно до ст.
8 цього Закону підпадають під визначення груп 1, 2 i 3, введених в експлуатацію
до набрання чинності цим Законом, визначаються на рівні їх залишкової
вартості станом на момент набрання чинності цим Законом з включенням
їх до відповідної групи основних фондів з метою подальшої амортизації.
Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону № 334/94-ВР безоплатно надані товари
(роботи, послуги) — це товари, що надаються платником податку згідно
з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової
або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей i нематеріальних
активів чи їх повернення, або без укладання таких угод.
Таким чином, у податковому обліку безоплатно отримані основні засоби
включаються до складу валового доходу i, оскільки витрат на їх придбання
не було, амортизація не нараховується.