Страхування обов'язкове чи добровільне?

     Є багато актів,  які  регулюють  страхування,  в  тому  числі
постанови Кабміну  України  N  959,  1175.  Страхування  пасажирів
автотранспорту,  третіх осіб та водіїв може бути  обов'язковим  чи
добровільним.  Відповідальність страхової фірми, зокрема з мотивів
завдання шкоди здоров'ю  таким  особам  у  разі  ДТП,  теж  різна.
Хотілось би прочитати про це щось стисле та конкретне.

                                                        В.ТИМЕНКО.
                                                        м. Київ.


     Згідно зі ст. 5 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР )
страхування може бути добровільним  або  обов'язковим.  За  ст.  6
цього закону страхування життя, страхування від нещасних випадків,
страхування   цивільної   відповідальності   власників   наземного
транспорту та страхування відповідальності перед третіми особами є
видами  добровільного  страхування.  Положення  про  ці   договори
розробляються самими   страховиками.   Згідно   зі  ст.  7  закону
( 85/96-ВР ) до видів обов'язкового страхування належать, зокрема,
особисте   страхування   від   нещасних  випадків  на  транспорті,
страхування  цивільної  відповідальності  власників   транспортних
засобів.   Положення   про   ці  види  страхування  затверджуються
Кабінетом Міністрів України.

     Відповідно до Положення про обов'язкове особисте  страхування
від  нещасних випадків на транспорті (постанова Кабінету Міністрів
України від 14.08.1996  р.  N  959  (  959-96-п  )  застрахованими
вважаються  зокрема:  пасажири  автомобільного  транспорту під час
поїздки або перебування  на  вокзалі;  водії  автотранспорту.  При
цьому,    водії   вважаються   застрахованими   тільки   під   час
обслуговування  поїздки,  а   пасажири   з   моменту   посадки   в
транспортний   засіб   до   завершення  поїздки  (пункти  1  та  2
Положення).

     Обов'язкове особисте страхування не поширюється на  пасажирів
автомобільного транспорту тільки на міських маршрутах.  Статтею 35
Закону  України  "Про  автомобільний  транспорт"   (   2344-14   )
передбачено, що до міських маршрутів належать ті, що знаходяться в
межах території населеного пункту,  а маршрути завдовжки до 50 км,
незалежно  від адміністративного поділу належать вже до приміських
маршрутів.

     Розмір страхової суми для кожного застрахованого пасажира  та
водія  становить  500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
(п.  6) на день виплати. У разі загибелі або смерті застрахованого
внаслідок  нещасного  випадку  на  транспорті  сім'ї загиблого (чи
спадкоємцю)  виплачують  100  відсотків  страхової  суми.  У  разі
одержання травми   при   встановленні   інвалідності:   I   гр.  -
90 відсотків страхової суми,  II гр.  -  75  відсотків,  III  гр.-
50 відсотків.    У    разі    тимчасової   втрати   застрахованими
працездатності за кожну добу виплачується 0,2  відсотка  страхової
суми, але не більше 50 відсотків страхової суми (п. 8).

     Згідно з   Положенням   про   порядок   і   умови  проведення
обов'язкового страхування цивільної    відповідальності  власників
транспортних засобів  (постанова  уряду  від 28.09.1996 р.  N 1175
( 1175-96-п  )  мінімальна  страхова  сума  відповідальності,   що
виплачується  за  заподіяну  внаслідок ДТП шкоду життю та здоров'ю
третіх  осіб,  встановлюються  в  розмірі  500   неоподатковуваних
мінімальних   доходів   громадян   на   день   укладення  договору
страхування  (п.  3).  Відшкодуванню  страховиком  підлягає  пряма
шкода,  заподіяна  третій особі під час руху транспортного засобу,
якщо  має  місце  причинний  зв'язок  між  рухом  цього  засобу  і
заподіяною ним шкодою.  За шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи
внаслідок ДТП  (в тому числі пасажиру транспортного засобу -  п. 2
постанови  Кабміну  України N 1175 ( 1175-96-п ),  крім тих з них,
які повинні  бути  застраховані  згідно  з  умовами  обов'язкового
особистого,  страхування  від  нещасного  випадку  на транспорті),
страховик виплачує у  разі  загибелі  або  смерті  внаслідок  цієї
пригоди  його  спадкоємцю  в розмірі страхової суми;  встановлення
інвалідності I гр.  -  100  відсотків,  II  гр.  -  80  відсотків,
III гр.  -  60  відсотків  страхової  суми,  при тимчасовій втраті
працездатності за  кожну  добу  -  0,2  відсотка,  але  не  більше
50 відсотків  страхових сум (п.  10).  Страховик виплачує страхові
суми кожній потерпілій  третій  особі,  але  в  цілому  не  більше
5 страхових сум (п. 10).

     Згідно зі ст. 9 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР )
та п. 10  постанови уряду від 14.08.1996 р.  N 959  (  959-96-п  )
страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються
незалежно від  суми,  яку  має  отримати  одержувач  за  державним
соціальним  страхуванням та соціальним забезпеченням,  і суми,  що
має бути йому сплачена як відшкодування збитків.


     Анатолій Баронов, юрист.