Відповідно до абзацу шостого пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР
під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які
не використовуються у господарській діяльності платника податку.
Абзацами сьомим та восьмим пп. 8.1.4 цього Закону передбачено перелік
таких невиробничих фондів.
Згідно з пп. 22.8 ст. 22 «Прикінцеві положення» Закону № 334/94-ВР балансова
вартість основних фондів, які згідно зі ст. 8 цього Закону підпадають
під визначення груп 1, 2 та 3, введених в експлуатацію до набрання чинності
цим Законом, визначається на рівні їх залишкової вартості станом на
момент набрання чинності цим Законом з включенням їх до відповідної
групи основних фондів з метою подальшої амортизації.
Витрати на придбання невиробничих основних фондів не підлягають амортизації.
Тому з метою оподаткування внесення таких основних фондів до статутного
фонду іншої юридичної особи вважається їх продажем, i до валових доходів
платника податку в разі продажу невиробничих фондів включаються доходи,
отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат — сума витрат,
пов’язаних з придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без
урахування зносу) та їх поліпшенням.
Бухгалтерський облік таких операцій ведеться окремо від податкового
обліку та не впливає на податкові зобов’язання платника податку.
Таким чином, до складу валових витрат повинна включатися первісна вартість
невиробничих фондів (без урахування зносу), проіндексована згідно з
розпорядженням Кабінету Міністрів України на індекс інфляції станом
на 01.07.97 р.