Правове регулювання у галузі охорони земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, а також Закону України "Про охорону земель" (далі — Закон), прийнятого 19.06.2003 р., який визначає, що охорона земель — це система правових, організаційних, економічних заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, а також забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Власники і землекористувачі земельних ділянок, в тому числі орендарі, під час здійснення господарської діяльності зобов'язані:
дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;
проводити господарську діяльність на земельних ділянках способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;
підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки та здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають без-. поворотній втраті гумусу, поживних елементів тощо;
дотримуватися визначених стандартів та нормативів під час здійснення протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;
надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів;
сприяти систематичному проведенню вишукувальних, об-стежувальних, розвідувальних робіт щодо стану земель, динаміки родючості ґрунтів;
своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про стан, деградацію та забруднення земельних ділянок;
забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;
використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;
забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;
уживати заходів щодо запобігання негативному і еколо-ґонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо
збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.
Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом. У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель.
Черезсмужжя та конфігурація, що створюють перешкоди в ефективному використанні земельних ділянок і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню відповідно до затвердженої проектної документації із землеустрою.
Захист земель сільськогосподарського призначення від ерозії, селів, підтоплення та інших видів деградації здійснюється на основі реалізації заходів, передбачених державними і регіональними програмами, відповідно до робочих проектів рекультивації та захисту земель від ерозії, а також іншої документації із землеустрою.
Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.
На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо:
вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення деяких агротехнічних операцій;
розорювання сіножатей і пасовищ;
використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенне забруднених земельних ділянок;
необгрунтоване інтенсивного використання земель.
З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, в результаті якого видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення ґрунтів поживними речовинами, а також рівні їх забруднення.
Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при:
передачі земельної ділянки у власність або наданні її в користування, в тому числі в оренду;
зміні власника земельної ділянки або землекористувача;
проведенні грошової оцінки земель;
визначенні розмірів плати за землю;
здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.
Форму агротехнічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.
Меліорація земель здійснюється згідно з проектами, затвердженими в установленому законодавством порядку. Підприємства, установи та організації при проведенні меліорації земель зобов'язані здійснювати заходи, спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню, забрудненню ґрунтів, вітровій і водній ерозії меліорованих земель, їх деградації та погіршенню стану водних об'єктів.
Використання з метою удобрення ґрунтів осадів стічних вод, що накопичуються на водоочисних спорудах, здійснюється з дозволу органу виконавчої влади з питань екології і при-
родних ресурсів за погодженням з органами виконавчої влади з питань аграрної політики та охорони здоров'я. Застосування осадів стічних вод на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого і рекреаційного призначення, землях водного фонду та інших територіях, що підлягають особливій охороні, і на земельних ділянках, які використовуються для випасання худоби, вирощування овочів та фруктів, а також тих, вміст будь-якої з токсичних речовин на яких перевищує граничнодопустиму концентрацію, не допускається.
Ввезення на митну територію України осадів стічних вод забороняється.
Застосування на земельних ділянках пестицидів і агро-хімікатів здійснюється відповідно до Закону України «Про пестициди і агрохімікати».
При веденні лісового господарства лісокористувачі, незалежно від форми власності і господарювання, забезпечують збереження та підвищення родючості Грунтів та їх належний екологічний стан згідно з вимогами законодавства України. Заготівля деревини на схилах повинна проводитися на основі екологобезпечних та ґрунтозахисних технологій, які зводять до мінімуму руйнування ґрунтового покриву земельних ділянок.
Нормативи граничнодопустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин встановлює Кабінет Міністрів України.
Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення землі і ґрунтів понад установлені граничнодопустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, та притягнення винних до відповідальності згідно із законом. Після цього в установленому порядку проводяться роботи з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання. Особливості режиму і порядок використання забруднених земель погоджуються з органами виконавчої влади з питань охорони здоров'я, екології і природних ресурсів та з питань аграрної політики.
При здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, повинні забезпечуватися:
виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними;
максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами;
зняття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращенні малопродуктивних земель і благоустрої населених пунктів;
запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоро-нення відходів, на ґрунтовий покрив прилеглих територій;
рекультивація земельних ділянок після ліквідації об'єктів поводження з відходами.
Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'я-
зані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та істо-рико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, а також в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
У районах можливого забруднення земель небезпечними відходами, у тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров'я людини, а також на окремі види природних ресурсів і довкілля в цілому.
Використання ерозійно- та зсувонебезпечних земельних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протиерозійного і протизсувного захисту, передбачених законодавством України. З метою захисту земель від ерозії та зсувів у землевпорядній, містобудівній та іншій документації передбачаються заходи щодо забезпечення протиерозійної та протизсувної стійкості території. Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.
Власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані здійснювати ґрунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршенню якісного стану власних та суміжних земельних ділянок і довкілля в цілому.
Деградовані та малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, а також техногенне забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, перебування людей на яких є небезпечним для їх здоров'я, підлягають консервації. Консервація земель здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Підставою для прийняття такого рішення є подання органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.
Регулювання в галузі охорони земель здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законом.
Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони земель є:
центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;
центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.
До повноважень Верховної Ради України в галузі охорони земель належать:
визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель;
затвердження загальнодержавних програм щодо вико-• ристання та охорони земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до Конституції України.
До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим на території республіки в галузі охорони земель належать:
забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
участь у виконанні загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;
затвердження та участь у реалізації регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;
координація діяльності районних і міських (міст республіканського значення) рад у галузі охорони земель;
координація здійснення контролю за використанням та. охороною земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
До повноважень обласних рад у галузі охорони земель належать:
забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель;
участь у реалізації загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель на відповідній території;
затвердження та участь у реалізації регіональних програм щодо використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі охорони земель на їх території належать:
затвердження та участь у реалізації цільових програм, схем та документації із землеустрою щодо охорони земель;
участь у реалізації загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель на їх території;
організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;
установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель;
здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;
економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;
вирішення інших питань у галузі охорони земель згідно із законодавством України.
До повноважень районних рад у галузі охорони земель на території району належать:
забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель;
участь у реалізації регіональних програм щодо використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;
координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів у галузі охорони земель;
організація землеустрою та затвердження документації із землеустрою щодо охорони земель згідно із законодавством України;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
Повноваження районних у містах рад у галузі охорони земель визначають міські ради.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на.території сіл, селищ, міст належать:
розробка, затвердження і реалізація цільових програм та документації із землеустрою щодо охорони земель відповідно до закону;
установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель;
здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;
економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;
вирішення інших питань у галузі охорони земель згідно із законодавством України.
Кабінет Міністрів України:
реалізує державну політику в галузі використання та охорони земель;
розробляє і забезпечує виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;
здійснює розробку і затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових актів у галузі охорони земель;
встановлює порядок проведення моніторингу земель;
координує діяльність органів виконавчої влади в галузі охорони земель;
вирішує інші питання у галузі охорони земель відповідно до закону.
До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим на території республіки в галузі охорони земель належать:
забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних та республіканських програм у галузі охорони земель;
здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;
координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі охорони земель належать:
забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель;
участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм у галузі використання та охорони земель;
здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;
координація здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;
економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;
установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель належать:
внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони земель і забезпечення її реалізації;
участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм охорони земель;
здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;
забезпечення здійснення моніторингу земель;
розроблення та затвердження відповідно до закону нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у галузі охорони земель;
здійснення контролю за розмірами та порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;
забезпечення здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі охорони земель належать:
участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;
здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;
обмеження чи зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форм власності відповідно до закону, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону земель;
участь у здійсненні природно^сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;
участь у розробці нормативно-правових актів у галузі охорони земель;
участь у розробці та здійсненні заходів щодо економічного стимулювання використання та охорони земель;
організація моніторингу земель;
подання позовів про відшкодування шкоди і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства України про охорону земель;
здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики в галузі охорони земель належать:
організація розроблення та реалізація загальнодержавних і регіональних програм відтворення родючості грунтів;
участь у формуванні та реалізації державної політики з використання та охорони земель сільськогосподарського призначення;
організація розробки в установленому законом порядку стандартів, норм і правил з охорони та підвищення родючості ґрунтів;
проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;
участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;
розроблення і впровадження рекомендацій та заходів щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування агро-хімікатів;
розроблення механізмів економічного стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів;
організація та здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про пестициди і агрохімікати в сільськогосподарському виробництві відповідно до закону;
вирішення інших питань у галузі охорони родючості ґрунтів згідно із законодавством України.
Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель — центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Моніторинг родючості ґрунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.
Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.
Юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.