ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ

Кожний погодиться зі словами відомого українського педагога Василя Сухомлинського: "Дитинство — найважливіший період людського життя, не приготування до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, як минуло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, шо увійшло в її розум і серие з навколишнього світу, у вирішальній мірі залежить, якою людиною стане нинішній малюк". Саме в дитячі роки людина формується фізично, психічно, інтелектуально, набуваючи усіх необхідних знань, умінь і навичок.

Проте, на жаль, в дитинстві людина отримує травми, котрі залишають свій слід, шо часто неможливо стерти, і породжують пізніше такі хвороби суспільства, як наркоманія, проституція, насильство, злочинність та інші.

Однією з таких травм є розлучення дитини з батьками в результаті позбавлення їх права виховувати свою дитину та піклуватися про неї (в національному законодавстві це визначено як позбавлення батьків батьківських прав). Тому законодавство України, яке представлене, перш за все, Кодексом про шлюб та сім'ю України (далі — КпШС), а з 1 січня 2004 року — Сімейним кодексом України, детально регулює питання застосування цього останнього засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків.

Слід зазначити, що позбавлення батьківських прав можливе лише щодо дітей, які не досягай 18 років і не набули повної дієздатності у зв'язку з укладенням ними шлюбу. Однак при цьому батьки позбавляються батьківських прав і на майбутнє, тобто і після досягнення їх дітьми повноліття.

Підстави позбавлення батьківських прав

Аналізуючи норми Сімейного кодексу України (далі — СК), слід зазначити, що ст. 164 СК чітко встановлює перелік підстав позбавлення батьків батьківських прав. Отже, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо він (вона):

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2. ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Слід зазначити, що п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (далі — постанова ВСУ) визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини має місце тоді, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя;
3. жорстоко поводяться з дитиною. Жорстоке поводження може виявлятися у фізичному або психічному насильстві, застосуванні неприпустимих методів виховання, приниженні людської гідності дітей тощо (п. 25 постанови ВСУ);
4. є хронічними алкоголіками або наркоманами. Хронічний алкоголізм батьків та захворювання їх на наркоманію підтверджуються медичними висновками. Ці захворювання можуть бути підставою для позбавлення батьків батьківських прав незалежно від того, чи визнано хворих у встановленому порядку обмежено дієздатними (п. 25 постанови ВСУ);
5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва. Слід сказати, що в ст. 70 КпШС вказана підстава визначається як зловживання батьківськими правами, а п. 25 постанови ВСУ ця норма тлумачиться так, як вона закріплена в новому СКУ;
6. засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Вказана підстава є новою в СКУ, оскільки юна не була визначена в ст. 70 КпШС.

Особа, що мають право на звернення з позовом

Як встановлено чинним законодавством України, справи про позбавлення матері, батька батьківських прав розглядаються судом в порядку позовного провадження. Право на звернення до суду з відповідним позовом мають (ст. 165 СКУ):

1. один із батьків;
2. опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина;
3. заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому юна перебуває;
4. орган опіки і піклування;
5. прокурор;
6. сама дитина, яка досягла 14 років. Звернення дитини, яка не досягла 14 років,

до суду за захистом своїх прав — нове в СК, в ст. 71 КпШС вказане вище положення не зазначається. Така норма надає впевненості, що законні права та інтереси дитини будуть захищені.

Як зазначалося вище, позбавлення батьків батьківських прав є найсуворішим заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки, а тому питання про його застосування може вирішуватися лише після повного, всебічного й об'єктивного з'ясування судом обставин справи і ставлення батьків до дітей

Правові наслідки

Якщо все ж таки особу (осіб) позбавлено батьківських прав, то настають такі наслідки (ст. 166 СКУ).

1. Вона втрачає особисті майнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання.
   Насамперед, це стосується права на виховання дитини, на спілкування з нею; права визначати місце проживання дитини і вирішувати питання про її навчання.
2. Особа перестає бути законним представником дитини (СК визначає, що батьки є законними представниками своїх дітей без спеціальних на те повноважень).
3. Втрачає право на пільги та державну допомогу, що надається сім'ям з дітьми (надання допомоги та пільг сім'ям з дітьми регулюється Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими нормативно-правовими актами, які прийняті відповідно до цього та інших законів.
4. Не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальном ( ст. 103 КпШС; п. 4 ч. 1 ст. 166, ст. 212 СК).
5. Не може набувати в майбутньому майнових прав, пов'язаних з батьківством, які б вона могла мати у разі своєї непрацездатності: права та утримання від дитини (аліменти) (ст. 81 КпШС; ст. 202 СК); права на спадкування після своєї дитини (ст. 528 ЦК УРСР; ч. З ст. 1224 нового ЦК України); права на управління майном неповнолітньої дитини (ст. 78 КпШС; ст. 177 СК); права на пенсію та на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Вищевказані наслідки позбавлення батьків батьківських прав, врегульовані ст. 166 СК, чітко виписані і набагато ширше надають роз'яснення положень, ніж ст. 74 КпШС. Це пов'язано з тим, що в СК більше приділяється увага майновим відносинам, які активно розвиваються в нашому суспільстві в теперішній час.

Хоча батьки і позбавляються батьківських прав (ст. 166 СК), але вони не звільняються від ряду майнових обов'язків. Так, дитина зберігає право на аліменти, право на спадкування, право власності або право користування жилою площею тощо. Таким чином, батьки не звільняються від обов'язків щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК).

Отже, при позбавленні батьків батьківських прав правовідносини між батьками і дитиною не припиняються, але набувають одностороннього характеру — звичайно ж, на користь дитини.

Поновлення батьківських прав

Як вже зазначалося вище, позбавлення батьків батьківських прав має безстроковий характер, але воно не є безповоротним. Батьківські права батьків або одного з них можуть бути поновлені. Порядок такого поновлення регулюється ст. 169 СК. Слід зазначити, що в порівнянні з аналогічною статтею, ст. 75 КпШС СК більш повно регулює порушені в цій статті питання. Так, в ст. 169 СК вказуються умови, за яких поновлення батьківських прав неможливе (на відміну від КпШС, де така норма відсутня). До них належать:

1. якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане в судовому порядку недійсним;
2. якщо на час розгляду справи дитина досягла повноліття.

Таким чином, якщо вказаних вище умов немає, то мати, батько, які позбавлені батьківських прав, мають право звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав (ст. 169 СК). Особа, яка пред'явила позов, повинна довести, що її поведінка змінилася і вона може забезпечити належне виховання дитині.

Для розгляду судом такої позовної заяви необхідний висновок органу опіки і піклування. Справа розглядається (так само, як і позбавлення батьківських прав) за участю представника органу опіки і піклування та прокурора.

Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав; з'ясовує, чи може ця особа створити нормальні умови для виховання дитини (ч. 4 ст. 169 СК).

Крім того, суд враховує думку другого з батьків (якщо він не позбавлений батьківських прав) про можливість поновлення батьківських прав заявника; враховує думку дитини та осіб, яким юна передана на виховання; переконується, що це відповідає інтересам дитини. За результатами розгляду суд постановляє рішення, копія якого надсилається органу опіки і піклування.

Якщо суд відмовляє особі у поновленні батьківських прав, то юна може звернутися до суду з аналогічною позовною заявою тільки через рік після відмови у задоволенні позову.

Незважаючи на чітку регламентацію законодавства в частині позбавлення батьківських прав, ми повинні усвідомлювати, що дитина потребує сім'ї і виховання її рідними батьками, адже ніщо і ніхто не замінить їй родинного затишку, любові батьків, рідних, близьких.

Вислів: "Діти — наше майбутнє" аж ніяк не є просто красивою фразою. Доля будь-якої спільноти, нації, держави в майбутньому залежить від того, якою буде якість життя людей, які населятимуть її. Інвестиції, зроблені в дитинство, ніколи не завдадуть збитків — вони повернуться суспільству сторицею. Пам'ятаймо про це!

Леся РУДАЛЄВА, начальник відділу Київського обласного управління юстиції

По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 45 (437) від 8-14 листопада 2003 року