Відповідно до п. 21 Порядку обчислення середню! заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 1266 від 26.09.2001 року, оплата листка непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи і за сумісництвом.
Сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина за наймом.
Єдиним критерієм, установленим нормативно-правовими актами України для розмежування основного місця роботи та місця роботи за сумісництвом, є місце ведення трудової книжки працівника.
Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року визначено, що основний трудовий договір — це договір, у разі укладення якого працівник представив і передав для ведення власнику трудову книжку. Він може бути укладений як на повний, так і на неповний робочий час. Інші трудові договори, укладені тим самим працівником без звільнення з основного місця роботи, є трудовими договорами про сумісництво (крім трудових угод про виконання робіт, що за законодавством не є сумісництвом).
Підприємництво — це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкт підприємницької діяльності, у порядку, встановленому законодавством (ст. 1 Закону "Про підприємництво" № 698-ХІІ від 07.02.1991 року).
Статус громадянина як підприємця не перешкоджає тому, аби цей самий громадянин як працівник уклав трудовий договір з іншим роботодавцем. Такий громадянин має право при цьому укласти трудовий договір з умовою ведення трудової книжки (це буде його основним місцем роботи) і без такої умови (його робота в такому разі вважатиметься сумісництвом). Статус громадянина як підприємця без створення юридичної особи ніяк не впливає на обсяг його обов'язків і прав як працівника за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом.
Виходячи з викладеного, заняття підприємницькою діяльністю, у тому числі зі сплатою єдиного податку, поряд з виконанням роботи за основним трудовим договором не вважається сумісництвом.
Таким чином, зазначена фізична особа має право на оплату листка непрацездатності за основним місцем роботи, тобто там, де ведеться її трудова книжка, на підставі листка непрацездатності, виданого в установленому порядку. При цьому середню заробітну плату для розрахунку як допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, так і оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця необхідно обчислювати виходячи з нарахованої заробітної плати (у межах максимальної величини, з якої сплачено страхові внески: з 1 червня 2003 року — 2660 грн.) за видами виплат, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 року, підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян та на які нараховуються страхові внески.