Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валовими витратами платника
податку визнаються будь-які його витрати у грошовій, матеріальній та
нематеріальній формах, здійснювані як компенсація вартості товарів (робіт,
послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку
для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Крім того, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що
до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких
витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку
з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції
(робіт, послуг) i охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених
пунктами 5.3 — 5.8 цієї статті.
Згідно зі ст. 21 Закону № 887-ХІІ підприємства вільні у виборі предмета
договору, визначенні зобов’язань, будь-яких інших умов господарських
взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Також ст. 3 Закону № 698-ХІІ передбачено, що підприємці мають право
без обмежень приймати рішення i здійснювати самостійно будь-яку діяльність,
що не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, якщо страховик
одержує доходи з джерел інших, ніж страхові внески, такі доходи оподатковуються
на загальних підставах за ставкою 30%. При цьому до категорії валових
витрат, пов’язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати,
які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування
(перестрахування).
Отже, оскільки витрати страховика у вигляді виплаченої суми комісійної
винагороди брокеру за послуги з операцій з цінними паперами не пов’язані
безпосередньо з отриманням доходів від страхової діяльності, такі витрати
страховик може включити до складу валових витрат, не пов’язаних із страхуванням.