Законом № 349-IV, прийнятим 24.12.2002 р., принципово змінено у 2003
р. порядок оподаткування операцій з виплати дивідендів.
До 2003 р. відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР,
за винятком випадків, передбачених пп. 7.8.5 цієї статті, платник податку,
який виплачував дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховував
та утримував податок на дивіденди в розмірі 30% нарахованої суми виплат
за рахунок таких виплат незалежно від того, чи був емітент платником
податку на прибуток. Зазначений податок вносився до бюджету до/або одночасно
із виплатою дивідендів.
Платник податку — емітент корпоративних прав зменшував суму нарахованого
податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди,
запровадженого пп. 7.8.2 цієї статті. При цьому нормами пп. 7.8.4 п.
7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР не дозволялося проведення зазначеного заліку
з податком, передбаченим пп. 7.2 цієї статті.
Отже, страховикам не дозволялося проводити залік податку на дивіденди
з податком на валові доходи від страхової діяльності, які оподатковувалися
за іншими, ніж визначено ст. 10 Закону № 334/94-ВР, ставками.
У разі коли сума сплаченого податку на дивіденди перевищувала суму податкових
зобов’язань підприємства-емітента за податком на прибуток звітного періоду,
різниця переносилась у зменшення зобов’язань за податком на прибуток
такого підприємства у майбутніх податкових періодах у порядку, передбаченому
ст. 6 Закону № 334/94-ВР.
Пунктом 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР було визначено, що у разі коли
об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами
звітного (податкового) кварталу мав від’ємне значення (з урахуванням
суми амортизаційних відрахувань), дозволялось відповідне зменшення об’єкта
оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного
з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення
такого від’ємного значення об’єкта оподаткування.
З 2003 р. згідно з нормами пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 349-IV, крім
випадків, передбачених пп. 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних
прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам),
нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток
у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої
на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої
виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься
до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
При цьому пп. 7.8.4 зазначеного пункту покладає обов’язок із нарахування
та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п. 10.1 ст.
10 Закону № 349-IV ставкою 30% на будь-якого емітента корпоративних
прав, що є резидентом, незалежно від того, чи є такий емітент або отримувач
дивідендів платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку
на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи
у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлено п. 10.1
ст. 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під
дію п. 7.2 ст. 7 чи пп. 10.2.3 п. 10.2 ст. 10 Закону № 349-IV).
Таким чином, страховик при виплаті дивідендів власникам корпоративних
прав зобов’язаний нараховувати та сплачувати авансовий внесок з податку
на прибуток за ставкою 30% від суми дивідендів, які визначені від іншої,
ніж страхова, діяльності, без зменшення суми дивідендів, що виплачуються.
Зазначений механізм сплати авансового внеску з податку на прибуток визначено
в Порядку щодо заповнення рядка 23 декларації з податку на доходи (прибуток)
страховика.
Страховикам у 2003 р. при виплаті дивідендів фізичним особам за акціями
(іншими корпоративними правами), які не мають статусу привілейованих
або іншого статусу, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів
чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу
акцію (корпоративне право), емітовану таким страховиком, слід пам’ятати,
що нормами абзацу третього пп. 7.8.6 п. 7.8 ст. 7 Закону № 349-IV визначено,
що оподаткування дивідендів, які отримують фізичні особи, відбувається
за правилами, встановленими законом з питань оподаткування доходів фізичних
осіб.
До складу доходів фізичних осіб згідно з п. «т» ст. 5 Декрету № 13-92
не включаються лише суми дивідендів, що були оподатковані під час їх
виплати відповідно до Закону № 334/94-ВР.
У листах1 Комітету Верховної Ради України з питань фінансів i банківської
діяльності та ДПА України було визначено, що сплата авансового внеску
до бюджету прирівнюється до сплати податку на дивіденди i є остаточною,
а дивіденди, одержані фізичними особами (власниками корпоративних прав)
після сплати зазначеного авансового внеску до бюджету, не включаються
до складу сукупного оподатковуваного доходу i не підлягають подальшому
оподаткуванню.
Однак у зазначеному випадку такими сумами для фізичних осіб слід вважати
лише суму дивідендів, які виплачуються страховиком від прибутку, отриманого
від іншої, ніж страхова, діяльності.
Відповідно до пп. 7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Закону № 349-IV на суму авансового
внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв’язку
з нарахуванням дивідендів згідно з пп. 7.8.2 цього пункту, платник податку
— емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи
комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток
звітного періоду. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком,
передбаченим п. 7.2 ст. 7 чи п. 10.2 ст. 10 Закону № 334/94-ВР.
Отже, страховикам не дозволяється проводити залік податку на дивіденди
із податком на валові доходи від страхової діяльності, які оподатковувалися
за іншими, ніж визначено ст. 10 цього Закону, ставками.
У разі коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов’язань
платника податку має від’ємне значення, сума авансового внеску, попередньо
сплаченого протягом такого звітного періоду у зв’язку з нарахуванням
дивідендів, згідно з пп. 7.8.4 п. 7.8 ст. 7 Закону № 349-IV додається
у збільшення такого від’ємного значення.
У разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових
зобов’язань підприємства — емітента корпоративних прав за податком на
прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових
зобов’язань наступного податкового періоду, а при отриманні від’ємного
значення податкового зобов’язання такого наступного періоду — на зменшення
податкових зобов’язань майбутніх податкових періодів.
Водночас п. 11 «Перехідних положень» Закону № 349-IV встановлено, що
якщо платник податку задекларував від’ємне значення об’єкта оподаткування
(балансові збитки) за наслідками податкового періоду, що передує податковому
періоду, з якого починають застосовуватися норми цього Закону, таке
від’ємне значення об’єкта оподаткування для цілей оподаткування обліковується
окремо, не включається до складу валових витрат та враховується таким
платником податку у зменшенні об’єкта оподаткування наступних податкових
періодів протягом 12 календарних кварталів з моменту виникнення такого
від’ємного значення. Якщо зазначений строк у 12 кварталів минув до набрання
чинності цим Законом, то останнім кварталом такого строку вважається
квартал, з якого починають застосовуватися норми цього Закону. Якщо
зазначене від’ємне значення об’єкта оподаткування не погашається протягом
такого строку, непогашена сума в подальшому для цілей оподаткування
не враховується у зменшенні об’єкта оподаткування та не підлягає включенню
до складу валових витрат такого платника податку.
Враховуючи викладене, з 01.01.2003 р. у податковому обліку страховика
сума перевищення податку на дивіденди, які сплачувались до 2003 р. власникам
корпоративних прав за результатами діяльності за попередні роки, над
сумою податкових зобов’язань за 2002 р., які виникли від іншої, ніж
страхова, діяльності, може переноситись у наступному податковому періоді
(податкових періодах) у зменшення податкових зобов’язань, що виникають
від іншої, ніж страхова, діяльності згідно з нормами п. 11 «Перехідних
положень» Закону № 349-IV.
__________
1Лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів i
банківської діяльності від 04.03.2003 р. № 06-10/155 та лист ДПА України
від 12.06.2003 р. № 5348/6/17-0516.