Так, справді пп. «г» пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 2181-III визначено,
що не можуть бути джерелом погашення податкового боргу власні кошти
юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної
заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які
перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у розмірах
та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На цей час урядом не встановлено відповідного розміру та порядку використання
власних коштів, визначених для виплати заборгованості із заробітної
плати.
При цьому кошти, що перебувають на поточних рахунках платника податків
у банках, не мають жодних ознак, за якими їх можна було б розподілити
за призначенням. Тобто кошти на рахунках платників є знеособленими.
Тому, користуючись правом стягнення безготівкових коштів у рахунок погашення
податкового боргу, наданим Законом № 2181-III, податкові органи направляють
до банків платіжні вимоги на стягнення коштів.
Враховуючи вищенаведене, органи державної податкової служби правомірно
здійснюють стягнення коштів з рахунків в установах банків у рахунок
погашення податкового боргу їх клієнтів.