Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює
вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають обов’язковому
узгодженню з податковим органом, вичерпний перелік яких наведено у пп.
8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-III. До таких операцій відносяться,
зокрема, використання цінних паперів, що засвідчують відносини боргу,
надання гарантій, поручительств, уступка вимоги та переведення боргу,
виплата дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.
Статтею 1 Закону № 1201-XII визначено, що до цінних паперів відносяться
грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики,
визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником
i передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або
процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають
з цих документів, іншим особам.
Відповідно до ст. 21 Закону № 1201-XII векселі віднесено до цінних паперів,
які засвідчують письмові боргові зобов’язання встановленої форми, що
дає право його власнику (векселедержателю) вимагати від боржника (векселедавця)
сплати зазначеної у векселі суми грошових коштів у вказаний строк.
Статтею 4 Закону № 2374-III передбачено видавати переказні i прості
векселі лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари,
виконані роботи, надані послуги.
Тобто вексель, що використовується для оформлення заборгованості за
товари, виконані роботи, одержані послуги, є способом засвідчення відносин
боргу, а тому такі операції з векселями підлягають обов’язковому узгодженню
з податковим органом.