Оподаткування доходів, одержуваних громадянами, в тому числі від здійснення
ними підприємницької діяльності, регулюється Декретом № 13-92. Механізм
застосування норм цього Декрету, зокрема щодо порядку визначення складу
валових витрат фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності
без створення юридичної особи, викладено в Інструкції № 12 (додаток
7 до Інструкції № 12).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку
діяльність, викладено в розділі четвертому Декрету № 13-92 (статті 13
та 14) та Інструкції № 12 (пункти 13,14).
Згідно зі ст. 13 Декрету № 13-92 оподатковуваним доходом фізичних осіб
— суб’єктів підприємницької діяльності, одержаним від здійснення підприємницької
діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий
дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній
формах) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними
з одержанням доходу у звітному календарному році чи іншому звітному
(податковому) періоді.
Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного
звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються
доходу, отриманого протягом звітного періоду.
До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів фізичними
особами — суб’єктами підприємницької діяльності без створення юридичної
особи, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва
(обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом № 334/94-ВР (статті
5 та 8), з урахуванням відповідних обмежень i особливостей стосовно
фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) i охороною
праці, з урахуванням певних обмежень (п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).
Згідно із Законом № 334/94-ВР (пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5) до складу валових
витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’язкових
платежів), установлених Законом № 1251-ХІІ, за винятком податків, зборів
(обов’язкових платежів), передбачених пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, зокрема
податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг),
що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого
використання.
Отже, до складу витрат фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності,
зареєстрованого як платник податку на додану вартість, включаються суми
ПДВ, внесені (сплачені) до бюджету.
Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності подають декларації
податковому органу щокварталу наростаючим підсумком з початку року в
строки, визначені законом (протягом 40 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не
пізніше: 10 травня — за перший квартал, 9 серпня — за перше півріччя,
9 листопада — за дев’ять місяців, 9 лютого наступного року — за звітний
рік), в яких наростаючим підсумком зазначаються загальні суми одержаного
доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рік або інший період,
за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період). Якщо витрати
звітного періоду (календарного року) перевищують доходи, одержані в
тому ж періоді (від’ємне значення чистого доходу у річній декларації),
Декретом № 13-92 не передбачено перенесення різниці на наступний період
— календарний рік.