Для того, щоб надати повну та кваліфіковану консультацію з цієї проблеми, потрібно було б з'ясувати усі обставинами справи (час, місце, спосіб, та інші обставини вчинення злочину).
На жаль, ми не володіємо такою інформацією. Тому, виходячи з тих обставин, що нам відомі, пропонуємо наступну відповідь.
Відповідно до ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу доказами у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільне небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані, крім висновків судмедекспертизи та показань свідків, можуть встановлюватися: показаннями підозрюваного, потерпілого, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій.
Зокрема, згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" від 27.12.1985 року №11 вищезгаданий перелік джерел доказів є вичерпним. Посилання суду у вироку або ухвалі (постанові суду) на дані, одержані з інших джерел, є неприпустимим, оскільки вони не мають доказової сили.
Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню у цій справі, у тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого та його взаємовідносини з ним. Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме.
Також доказами є показання обвинуваченого. Обвинувачений вправі давати показання по пред'явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших
відомих йому обставин у справі І доказів, що є у справі. Показання обвинувача, у тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці.
Важливе місце серед всіх доказів належить речовим доказам. Ст. 78 КПК України до речових доказів відносить предмети, які були знаряддям вчинення злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобом для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.
У даній ситуації такими доказами можуть бути будь-які предмети, якими завдано тілесних ушкоджень (палиця, лом, сокира тощо), а також предмети, на яких залишились сліди після протиправної дії (розірваний одяг, сліди крові чи їдких речовин).
Документи також є джерелом доказів, якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи (так, медична довідка від лікаря про тимчасовий розлад здоров'я, як наслідок протиправних дій, може бути доказом у цій ситуації).
Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що потерпша особа в даній ситуації може доводити вину обвинуваченої особи, яка заподіяла їй тілесні ушкодження, за допомогою таких доказів:
Також потерпілий може заявити клопотання про виклик і допит у судовому засіданні опосередкованих свідків, тобто осіб, які безпосередньо не були на місщ пригоди, але про обставини справи чули від потерпілого одними із перших. Такими особами можуть бути лікарі, знайомі, члени сім'ї та інші.
У разі, якщо обвинувачений Під час вчинення насильницьких дій зазнав також тілесних ушкоджень, доказами його причетності до цього злочину можуть бути довідки з лікарні про причини звернення за лікуванням, характер тілесних ушкоджень.
Саме оцінюючи всі докази у справі в сукупності, суд вирішує, чи мало місце суспільне небезпечне діяння, передбачене Особливою частиною ККУ, і чи винна особа, що його вчинила.
ВІДПОВІДІ підготували студенти-консультанти юридичної клініки "Аd Аstra" під керівництвом викладача-куратора В. Єлова (юридичний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки)
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 48-49 (440-441) від 6 листопада - 12 грудня 2003 року;