Пунктом 1 Узагальнюючого податкового роз’яснення № 346 передбачено,
що якщо платник податку здійснює врегулювання сумнівної заборгованості
на підставі абзацу «б» пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР,
то право на збільшення валових витрат виникає лише за умови обов’язкового
надсилання претензії до покупця. У такому разі зазначене право виникає
у податковому періоді, на який припадає остання з таких подій:
закінчення 90-го календарного дня з моменту граничного терміну погашення
заборгованості, передбаченого договором;
отримання від покупця згоди про визнання раніше надісланої йому претензії
в порядку досудового врегулювання спору або неотримання відповіді на
претензію протягом термінів, встановлених розділом II «Досудове врегулювання
господарських спорів» Господарського процесуального кодексу України
від 06.11.91 р. № 1798-ХІІ.
Слід зазначити, що відповідно до п. 5 Перехідних положень Закону № 349-IV
порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначений ст. 12 Закону
№ 334/94-ВР, застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості,
віднесеної до складу валових витрат продавця або до страхового резерву
кредитора, після набрання чинності цим Законом.
Отже, якщо продавець після 01.01.2003 р. отримує від покупця згоду про
визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання
спору, та незважаючи на те, що 90-й календарний день з моменту граничного
терміну погашення заборгованості, передбаченого договором, минув до
01.01.2003 р., такий продавець має право на збільшення валових витрат
на суму визнаної заборгованості.