Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 2181-III визначено, що у разі
коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення
не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом
його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів
платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування
чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів.
Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових
договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець
таких активів набуває прав та обов’язків платника податків за такими
договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними.
Механізм погашення податкового боргу платника податків шляхом продажу
його активів, попередньо переданих у тимчасове користування чи розпорядження
іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, визначено
Порядком № 439.
Пунктом 2.2 Порядку № 439 наведено перелік активів, попередньо переданих
платником податків у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам
відповідно до цивільно-правових договорів, які можуть бути використані
як додаткові джерела погашення податкового боргу такого платника. Зокрема,
до них належать активи, передані в тимчасове користування відповідно
до договору майнового найму (оренди) (передача майна в тимчасове користування
за плату на визначений або невизначений термін), у тому числі активи,
здані в піднайом (суборенду).
Органи державної податкової служби інформують осіб, які отримали активи
в тимчасове користування чи розпорядження відповідно до цивільно-правових
договорів, про прийняте рішення щодо продажу таких активів у рахунок
погашення податкового боргу без зупинення дії такого договору шляхом
направлення повідомлення (додаток 2 до Порядку № 439).
У свою чергу особа, яка отримала у тимчасове користування або розпорядження
активи, може здійснювати всі дії, передбачені умовами договору щодо
цього майна.
Продаж активів платника податків, які перебувають у тимчасовому користуванні
чи розпорядженні, здійснюється з відстрочкою передачі активів у власність
покупцю, про що обов’язково зазначається у відповідному договорі купівлі-продажу
до закінчення терміну дії попереднього договору.
Таким чином, у разі звернення стягнення державним податковим органом
на активи платника податків, які попередньо були передані ним у тимчасове
користування відповідно до договорів майнового найму іншим особам, чинність
таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії не зупиняється.