Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки,
а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної
або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам,
установам i організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні
жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові
території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу,
мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (ст. 42 Земельного
кодексу).
Згідно зі ст. 2 Закону № 2535-ХІІ власники земельних ділянок, земельних
часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників
угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні
ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Оскільки власниками землі або землекористувачами є, як правило, орендодавці
приміщень, вони i є платниками земельного податку. Власники землі та
землекористувачі, на балансі яких є будівлі i споруди, самостійно обчислюють
i сплачують земельний податок до бюджету (ст. 14 Закону № 2535-ХІІ).
Орендарі приміщень у даному випадку не є платниками земельного податку,
оскільки земельна ділянка їм не виділялась i об’єкт оподаткування відсутній.
Отже, орендодавець приміщення (ЖЕК) повинен сплачувати до бюджету земельний
податок, а орендар (суб’єкт підприємницької діяльності), уклавши при
цьому з ЖЕКом договір на оренду землі, сплачує йому орендну плату за
землю.