Відповідно до частини третьої ст. 12 Закону № 2535-ХІІ від сплати земельного
податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
які повністю утримуються за рахунок бюджету.
Цією ж статтею Закону визначено, що якщо підприємства, установи та організації,
які користуються пільгами щодо сплати земельного податку, мають у підпорядкуванні
госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду)
земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні
ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями
(їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується в установлених
розмірах на загальних підставах.
При здаванні в оренду приміщень власниками землі або землекористувачами
є, як правило, орендодавці приміщень, вони i є платниками земельного
податку, а орендарі приміщень у даному випадку не є платниками земельного
податку, оскільки земельна ділянка їм не виділялась i об’єкт оподаткування
відсутній.
Плата за землю, що утримується орендодавцем приміщення з орендаря, є
складовою частиною орендної плати за приміщення i окремо не виділяється.
А орендодавець сплачує земельний податок у встановлених розмірах на
загальних підставах пропорційно частці таких будівель чи їх частин у
загальній площі земельної ділянки орендодавця, що обслуговує передану
у тимчасове користування (оренду) будівлю або її частину.
Отже, враховуючи, що пільги встановлено лише щодо платників земельного
податку, а також те, що питання орендної плати вирішуються сторонами
при укладенні договору оренди між орендодавцем i орендарем, приватне
підприємство, здаючи будівлю або частину площ будівлі в оренду іншому
суб’єкту господарювання, є платником земельного податку згідно з чинним
законодавством.