Відповідно до ст. 13 Закону № 2535-ХІІ підставою для нарахування земельного
податку є дані державного земельного кадастру, який є єдиною державною
системою земельно-кадастрових робіт, що встановлює процедуру визнання
факту виникнення або припинення права власності i права користування
земельними ділянками та містить сукупність відомостей i документів про
місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію
земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників
землі та землекористувачів.
Статтею 120 Земельного кодексу визначено, що при переході права власності
на будівлю i споруду право власності на земельну ділянку або її частину
може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування
— на підставі договору оренди.
Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється
на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
за проектами відведення цих ділянок. При цьому згідно зі ст. 92 Земельного кодексу права постійного користування земельною ділянкою із земель державної
та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації,
що належать до державної або комунальної власності. Проте громадяни
та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки,
але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1
січня 2005 р. переоформити в установленому порядку право власності або
право оренди на них.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу право власності та право користування
на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем
документа (державного акта), що посвідчує право власності чи постійного
користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати
до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на
місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної
реєстрації забороняється.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди
i його державної реєстрації.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної
відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної
ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача
приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою,
про що повідомляє органи державної реєстрації (ст. 142 Земельного кодексу).
Отже, виходячи з вимог чинного законодавства України, до прийняття відповідною
радою рішення про припинення права користування земельною ділянкою підприємством
чи організацією (у даному випадку — споживче товариство) таке підприємство
повинно сплачувати земельний податок у встановлених розмірах на загальних
підставах за земельні ділянки, які надані йому згідно з даними державного
земельного кадастру.
Після надання земельної ділянки у власність або користування — на умовах
оренди іншому підприємству, яке викупило об’єкт торгівлі (будівлю або
споруду) (на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування
за проектом відведення цієї ділянки та включення її до державного земельного
кадастру), це підприємство як землекористувач з цього моменту зобов’язане
сплачувати земельний податок, а після набрання чинності договором оренди
земельної ділянки — орендну плату до бюджету відповідного органу місцевого
самоврядування.
При цьому слід мати на увазі, що відсутність документа, що посвідчує
право власності або користування земельною ділянкою, не може бути підставою
для несплати земельного податку новим підприємством, оскільки використання
землі в Україні є платним.