такою була тема семінару, організованого філією «Вісника» у Київській
області, що відбувся
у м. Березані. Актуальність цього заходу цілком зрозуміла, адже пенсійна
реформа покликана покращити пенсійне забезпечення громадян України.
З цією метою 9 липня 2003 р. було прийнято довгоочікуваний Закон України
№ 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Саме
роз’ясненню норм цього Закону i було присвячено семінар та виступ на
ньому начальника управління — начальника відділу методологічного забезпечення
платежів Пенсійного фонду України Людмили Щипки.
Пропонуємо ознайомитися з нововведеннями у пенсійній системі, запровадженими
новим Законом, які було розглянуто на цьому семінарі.
Закон набирає чинності з 01.01.2004 р., але деякі статті буде введено
в дію пізніше. Як передбачено Прикінцевими положеннями цього Закону,
після набуття ним чинності в окремих випадках діятимуть i Закон України
«Про збір на загальнообов’язкове державне страхування», i Закон України
«Про пенсійне забезпечення».
Оскільки завдання Пенсійного фонду полягає у забезпеченні призначення
громадянам пенсій, то для цього необхідно мати відповідні фінансові
ресурси, які формуватимуться за рахунок сплати страхових внесків.
Новим Законом офіційно передбачено три рівні пенсійного забезпечення:
солідарна система, накопичувальна та система недержавного пенсійного
забезпечення.
Солідарна та накопичувальна системи є загальнообов’язковим державним
пенсійним страхуванням, а саме: до солідарної системи внески надходитимуть
від підприємств, установ та організацій — від страхувальників, а до
накопичувальної системи — кошти від застрахованих осіб. Накопичувальну
систему не буде запроваджено з 1 січня 2004 р., а запрацює вона через
декілька років за умови певного економічного зростання.
До запровадження накопичувальної системи страхові внески застрахованих
осіб перераховуватимуться до солідарної системи.
З нового року збір на обов’язкове державне пенсійне страхування стане
страховим внеском. Законом передбачено, що страхові внески є цільовим
загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України.
Важливо те, що страхові внески не входитимуть до складу податків, інших
обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески
не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися
до Держбюджету України i бути використані на цілі, не передбачені цим
Законом. Дуже важливо, що тепер іншими законами не можуть встановлюватися
пільги з нарахування або сплати страхових внесків або звільнення від
їх сплати.
Розмір страхових внесків установлює Верховна Рада України, а пропозиції
щодо їх розміру вносить Кабінет Міністрів України разом з проектом закону
про Державний бюджет України на наступний рік. На перехідний період
страхові внески сплачуватимуться у розмірах, передбачених Законом України
«Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування».
Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники-роботодавці:
підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства
України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання;
об’єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи — суб’єкти
підприємницької діяльності та інші особи, які використовують працю фізичних
осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених
законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Страхові внески нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат
на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати
на виплату основної i додаткової заробітної плати та інших заохочувальних
та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються
згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону
України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання
робіт за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладанню
податком на доходи фізичних осіб, та на суми оплати перших п’яти днів
тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавців,
та допомоги по тимчасовій непрацездатності. А для застрахованих осіб
— на суму сукупного оподатковуваного доходу у межах максимального розміру.
На сьогодні максимальний розмір становить 2660 грн., а визначатиметься
він щороку. Крім того, Законом визначено, що нарахування страхового
внеску здійснюється на суми, не зменшені відповідно до законодавства
про податок на доходи фізичних осіб.
З 1 січня 2004 р. всі платники податків незалежно від системи оподаткування
зобов’язані нараховувати та сплачувати страхові внески, включаючи підприємців,
які сплачують фіксований, єдиний та фіксований сільськогосподарський
податок.
З наступного року суми фіксованого та єдиного податків для фізичних
та юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, що працюють
за спрощеною системою оподаткування, будуть зменшені на суму, яка спрямовується
до Пенсійного фонду як відрахування від загальної суми встановленого
податку за спрощеною системою.
Новим Законом всі категорії платників поставлені у рівні умови щодо
сплати страхових внесків з метою отримання рівних пенсійних прав.
Окрім того, з 1 січня 2005 р. до сплати внесків залучатмуться нові платники,
а саме:
підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які
виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу
(за осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України,
СБУ та інших військових формуваннях, а також в органах МВС України);
особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною
до досягнення нею трирічного віку, та інші особи; один з непрацюючих
працездатних батьків, усиновителів, опікуни, піклувальники, які фактично
здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні
особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи чи за престарілим,
який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього
догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні
особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;
Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття (особи, які отримують допомогу по безробіттю);
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійного захворювання України — для працюючих осіб, за яких роботодавець
сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий
мав до ушкодження здоров’я, та для осіб, які отримують щомісячні страхові
виплати, крім осіб, які отримують виплати у зв’язку зі смертю годувальника,
та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалідності від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
При здійсненні виплат роботодавцем протягом базового звітного періоду,
на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, роботодавці
одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплатити авансові платежі
у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені
виплати. Остаточний розрахунок по нарахованих сумах внесків страхувальники
зобов’язані сплатити за звітний період не пізніше ніж через 20 календарних
днів, наступних за звітним.
Для приватних підприємців встановлено дещо інший порядок сплати внесків:
вони повинні перераховувати внески не пізніше ніж через 20 календарних
днів від дня закінчення кварталу, а за найманих працівників роботодавці
повинні розраховуватись щомісяця.
Широкі повноваження надано Пенсійному фонду, зокрема, йому повернуто
функції органу стягнення. У разі несплати внеску i виникнення недоїмки
Пенсійний фонд має право направити вимогу платникові, при невиконанні
платником цієї вимоги Пенсійний фонд може направити її до державної
виконавчої служби або стягнути недоїмку через суд. Пенсійному фонду
такі повноваження надано у зв’язку з тим, що пенсії розраховуватимуться
виходячи зі страхового стажу, протягом якого особа підлягає обов’язковому
державному пенсійному страхуванню i за який щомісяця сплачуються страхові
внески.
Новим Законом визначено поняття «страховий стаж»: це період протягом
якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню
та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний
страховий внесок. Тож питання нарахування та своєчасної сплати страхових
внесків до Пенсійного фонду набуває першочергового значення. Адже ст.
16 Закону чітко встановлено права застрахованої фізичної особи. Зокрема,
застрахована особа має право:
отримати в установленому законодавством порядку свідоцтво про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування;
отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків,
у тому числі в письмовій формі;
вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в
судовому порядку;
отримувати безоплатно у виконавчих органах Пенсійного фонду відомості,
внесені до персональної облікової картки в системі персоніфікованого
обліку, в тому числі інформацію про пенсійні активи, що обліковуються
на її накопичувальному пенсійному рахунку;
звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про
уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі
персоніфікованого обліку (Законом застережено відповідальність страхувальника
за несвоєчасне подання звітів як до відділу доходів Пенсійного фонду,
так i до відділу персоніфікації);
обирати порядок здійснення виплати пенсій тощо.
Введення Закону з 1 січня 2004 р. вимагатиме від страхувальників-роботодавців
перегляду своїх зобов’язань перед найманими працівниками i планування
своїх фінансів на забезпечення своєчасної сплати страхових внесків до
пенсійного бюджету.