Порядок урегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості визначено
ст. 12 Закону № 334/94-ВР. Згідно з п. 1.25 ст. 1 цього Закону однією
з ознак безнадійної заборгованості є заборгованість по зобов’язаннях,
за якою минув термін позовної давності.
Відповідно до пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Закону № 334/94-ВР сума заборгованості
відноситься на валові витрати кредитора в разі, якщо термін позовної
давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання
чинності цим Законом, а саме до 1 липня 1997 р. У тому ж періоді дебітор
збільшує свої валові доходи на таку саму суму.
Заборгованість, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора у зв’язку
зі спливом термінів позовної давності після набрання чинності цим Законом
або внаслідок укладання мирової угоди в межах процедури відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом,
не включається до складу валових витрат кредитора згідно з пп. 12.1.1
п. 12.1 ст. 12 зазначеного Закону та не може бути відшкодованою за рахунок
його страхових резервів, а також не включається до складу валових доходів
такого дебітора.
Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові
доходи включають i доходи з інших джерел, у тому числі суми безповоротної
фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
Згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 цього Закону безповоротна фінансова
допомога включає в себе суми заборгованості платника податку перед іншою
юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення
терміну позовної давності.
Таким чином, у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну
позовної давності, підприємство повинно включити до валових доходів
суми кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився термін позовної
давності, в тому числі щодо заборгованості підприємства по зарплаті
перед працівниками.