Суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Якщо за результатами звітного періоду зазначена сума має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету протягом місяця, наступного після подачі декларації. Отже, бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом.
Відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" (далі — Закон) підставою для отримання відшкодування є дані лише податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. При цьому здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.
За загальним правилом перебіг строку відшкодування ПДВ розпочинається з першого числа місяця, наступного після подачі платником податку декларації відповідно до вимог пп. 4.1.4 ст. 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 Закону і Порядку відшкодування ПДВ, затвердженому наказом ДПА України і Головним управлінням Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. № 209/72, сума ПДВ підлягає відшкодуванню на підставі податкової декларації за звітний період протягом місяця, наступного після подачі такої декларації.
Трапляються такі випадки, що відповідні органи державної податкової служби пов'язують відшкодування ПДВ з обов'язковістю проведення зустрічної чи попередньої документальної перевірки сплати ПДВ та інших платежів, відповідно до наказу ДПА України від 25 березня 1998 р. № 139 "Про посилення контролю за проведенням установленого порядку відшкодування податку на додану вартість" поза межами строку, встановленого Законом для бюджетного відшкодування. Справді, відповідно до цьбго наказу відшкодування податку у сумі більше 10 тис. гри. проводиться лише за умови здійснення документальної перевірки платника та зустрічних перевірок його основних постачальників. У п. 2 зазначено, що голова податкового органу, до якого платник подав декларацію з визначеною сумою ПДВ до відшкодування, має забезпечити додержання встановленого Законом від 4 березня 1998 р. "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" терміну проведення відшкодування (до кінця місяця, наступного за місяцем подання декларації).
Наведемо такий приклад. Позивач заявляє вимогу про відшкодування суми ПДВ на підставі податкової декларації. Державна податкова інспекція, у свою чергу, за результатами перевірки підтверджує правомірність нарахування платником податку суми відшкодування з бюджету, але зазначає, що остаточне рішення про відшкодування суми ПДВ із бюджету буде прийнято після отримання результатів зустрічних перевірок, що підтверджують сплату податку на додану вартість до бюджету постачальниками. Проте, як зазначалося вище, Закон встановлює місячний строк відшкодування податку. Протягом саме цього строку має буди здійснена відповідна перевірка (якщо в цьому є необхідність) і відшкодовано суми ПДВ (якщо перевіркою буде підтверджена така необхідність).
Господарські суди, як правило, не беруть до уваги посилання податкових органів на наказ ДПА України № 138, зазначаючи при цьому, що установлений Законом порядок здійснення відшкодування ПДВ не може змінюватися відомчими нормативно-правовими актами. З огляду на викладене, обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно, але призначення податковим органом проведення такої перевірки не може подовжити визначений Законом місячний термін відшкодування з державного бюджету ПДВ (наприклад, п. 4 оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 7 лютого 2000 р. № 01-8/48, рішення арбітражного суду Київської області від 9 травня 2000 р. у справ № 66/3-2000, п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14 лютого 2002 р. № 01-8/157).
Практика господарського судочинства свідчить про те, що платники ПДВ досить часто не погоджуються з органами державної податкової служби у питанні відшкодування цього податку, оскаржують затримку (чи невиплату взагалі) виплати бюджетної заборгованості з ПДВ.
Слід пам'ятати, що відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" (далі — Закон) суми, що не відшкодовані платнику податку протягом місяця, наступного після подачі декларації, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на момент 'й виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Відповідно до пунктів 6.3 — 6.5 Порядку відшкодування ПДВ податкові органи (затверджені наказом ДПА та Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997 р. в редакції наказу № 200/86 від 21.05.2001 р.) в особовому рахунку платника податку за прострочення терміну відшкодування ПДВ нараховують відсотки (на рівні зазначених 120 відсотків), які за заявою платника податку можуть бути перераховані на його розрахунковий рахунок або направлені на погашення податкового зобов'язання з ПДВ. Затверджена названим Порядком форма висновку про суми відшкодування ПДВ містить вказівки про сплату з бюджету загальної суми відшкодування, у тому числі відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків. Наприклад, підприємство, що зареєстроване як платник ПДВ, повинно подавати до відповідних податкових органів податкові декларації з ПДВ. Останні, в свою чергу, з різних причин можуть несвоєчасно дати висновок щодо сум відшкодування ПДВ (а таке трапляється досить часто), у зв'язку з чим платник протягом місяця з дня подачі декларації не отримує відшкодування, яке вже можна вважати бюджетною заборгованістю. У такому разі платник податку має право на відшкодування бюджетної заборгованості та на нараховані відсотки у зв'язку із простроченням відшкодування (наприклад, рішення арбітражного суду міста Києва від 16 червня 2000 р. у справі № 21/224, п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14 лютого 2002 р. № 01-8/157).
Чи має право платник податку звертатися до господарського суду з позовом про стягнення відсотків за бюджетною заборгованістю у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням йому суми ПДВ, а також про відшкодування цієї заборгованості з урахуванням індексу інфляції? Згідно з пп. 7.7.3 ст. 7 Закону платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету. Виходячи зі змісту ст. 7 Закону, платник податків не позбавлений права звертатися до суду з позовами про стягнення відсотків за бюджетною заборгованістю у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням суми ПДВ. Проте Закон не передбачає можливості стягнення бюджетної заборгованості з урахуванням індексу інфляції. Водночас слід мати на увазі, що відповідно до ч. З ст. 13 Закону "Про державну податкову службу в Україні" збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету. Тобто, якщо неправомірна затримка виплати бюджетного відшкодування завдала платнику ПДВ збитків, то він має право на відшкодування з бюджету: належних сум ПДВ; відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості; збитків, які завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби.
Чому інколи предметом спору є сплата зазначених відсотків, якщо в Законі прямо передбачена така сплата? Справа в тому, що досить часто закони про держбюджет на поточний рік не передбачають у своїх видатках нарахування таких відсотків. Проте не слід забувати, що ці закони не є спеціальними актами податкового законодавства і відповідно до п. 11.2. ст. 11 Закону інші законодавчі акти діють лише в частині, що не суперечить Закону. Окрім цього, закони про держбюджет не містять прямої заборони нарахування відсотків на суми бюджетної заборгованості з ПДВ, отже, такі відсотки все ж таки підлягають відшкодуванню.
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 51 (443) від 20- 26 грудня 2003 року;