Угода
між Україною і Республікою Білорусь
про регулювання процесу переселення
і захист прав переселенців і членів їх сімей
( Угоду ратифіковано Законом
N 1609-IV ( 1609-15 ) від 17.03.2004 )
Дата підписання: 19.03.2003
Дата ратифікації: 17.03.2004
Дата набуття чинності: 06.07.2005
Україна і Республіка Білорусь, що надалі іменуються
Сторонами,
беручи до уваги механізми захисту прав людини, що закладені в
документах, прийнятих у рамках Організації Об'єднаних Націй,
зокрема, у Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948
року ( 995_015 ), Міжнародному пакті про громадянські та політичні
права ( 995_043 ) та Міжнародному пакті про економічні, соціальні
та культурні права від 16 грудня 1966 року ( 995_042 ),
дотримуючись зобов'язань, що містяться у Заключному акті
Наради з безпеки та співробітництва у Європі від 1 серпня 1975
року ( 994_055 ) та в інших документах Організації безпеки та
співробітництва у Європі,
прагнучи визначити порядок та умови переселення осіб із
території однієї Сторони на територію другої Сторони, а також
взаємні зобов'язання Сторін про сприяння їм у переселенні,
погодилися про таке:
Стаття 1
Ця Угода поширюється:
а) на осіб, які є громадянами однієї Сторони, постійно
проживають на території іншої Сторони і добровільно переселяються
на територію Сторони, громадянами якої вони є;
б) на громадян України та осіб без громадянства, які постійно
проживають на території України і мають підстави для набуття
громадянства Республіки Білорусь згідно із законодавством
Республіки Білорусь;
в) на громадян Республіки Білорусь та осіб без громадянства,
які постійно проживають на території Республіки Білорусь і мають
підстави для набуття громадянства України згідно із законодавством
України.
Застосування цієї Угоди до кожної конкретної особи є
одноразовим.
Сторони визнають неприпустимим будь-який примус осіб до
переселення, а також створення перешкод для переселення.
Стаття 2
У цій Угоді терміни вживаються у такому значенні:
"переселенець" - особа, на яку поширюється стаття 1 цієї
Угоди, яка отримала в установленому порядку документ, що
підтверджує статус переселенця, який виданий компетентним органом
Сторони виїзду;
"члени сім'ї переселенця" - чоловік (дружина), непрацездатні
батьки, неповнолітні діти, а також інші родичі, які проживають
разом із переселенцем, перебувають на його утриманні та ведуть із
ним спільне господарство;
"трудящі-мігранти" - особи, які займалися, займаються або
будуть займатися оплачуваною трудовою діяльністю в державі,
громадянами якої вони не являються і в якій постійно не
проживають;
"держава виїзду" - держава колишнього постійного проживання
переселенця і членів його сім'ї;
"держава в'їзду" - держава, на територію якої переселяється
переселенець і члени його сім'ї;
"компетентні органи" - органи Сторін, уповноважені
координувати роботу по реалізації і контролю цієї Угоди.
Стаття 3
Дія цієї Угоди не поширюється на:
а) біженців;
б) трудящих мігрантів та моряків;
в) осіб, стосовно яких порушена кримінальна справа або які
засуджені за скоєння злочину і відбувають покарання на території
однієї із Сторін;
г) осіб, виїзд яких зачіпає інтереси безпеки держави виїзду;
д) осіб, в'їзд яких зачіпає інтереси безпеки держави в'їзду;
е) осіб, які не виконали майнових зобов'язань перед
юридичними та фізичними особами держави виїзду;
є) осіб, які тимчасово знаходяться на території держави у
зв'язку з навчанням, приватними й діловими поїздками.
Стаття 4
Дозвіл на переселення надається переселенцям і членам їх
сімей державами виїзду і в'їзду відповідно до національних
законодавств Сторін.
Стаття 5
Переселенці і члени їх сімей мають право на вільне й
безкоштовне одержання від компетентних органів Сторін інформації
про умови працевлаштування й соціального забезпечення, одержання
освіти, професійної підготовки, перепідготовки, а також інших умов
проживання (природно-кліматичних, житлово-побутових,
соціально-культурних) у державі в'їзду.
Стаття 6
Переселенці і члени їх сімей мають право:
а) вивезти з держави виїзду все заявлене на вивіз рухоме
майно, що належить їм на праві власності, з урахуванням обмежень,
передбачених законодавством держави виїзду;
б) згідно з чинним законодавством держави виїзду мають право
продати або інакше розпорядитися майном, що належить їм на праві
власності;
в) переказувати грошові вклади, розміщені в банківських
установах держави виїзду, до банківських установ держави в'їзду
без обмеження суми згідно з порядком, встановленим Національним
банком України і Національним банком Республіки Білорусь;
г) залишати на території держави виїзду рухоме й нерухоме
майно, що належить їм на праві власності, грошові вклади та
здійснювати щодо них право володіння, користування і
розпорядження.
Рухоме й нерухоме майно не може бути відчужене державою
виїзду на підставі того, що його власником є особа, яка постійно
проживає за межами держави або не є громадянином держави виїзду.
Стаття 7
Сторони визнають за переселенцями і членами їх сімей усі
майнові та немайнові права, що виходять з їх членства в житловому,
житлово-будівельному, дачному, гаражно-будівельному кооперативах,
садівничо-городньому товаристві та інших подібних організаціях.
Переселенцям і членам їх сімей надається право достроково
сплатити пайовий або інший внесок за нерухоме майно (житлові
будинки, квартири, будівлі на садових ділянках, гаражі та інше).
Стаття 8
Володіння, користування та розпорядження майном, що є
власністю переселенців і членів їх сімей, здійснюється ними у
повному обсязі, якщо інше не передбачено національними
законодавствами Сторін.
Цивільно-правові спори стосовно власності, що перебуває на
території держави виїзду, між переселенцями і членами їх сімей, з
одного боку, та зацікавленими особами, з іншого боку, вирішуються
на території держави виїзду відповідно до її законодавства.
Сторони визнають рішення судів держави виїзду із зазначених
спорів, що набрали чинності, в тому числі з метою їх виконання на
території держави в'їзду у відповідності з Конвенцією про правову
допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та
кримінальних справах від 22 січня 1993 року ( 997_009 ),
учасниками якої є обидві Сторони.
Стаття 9
Сторони забезпечують на своїй території захист переселенців і
членів їх сімей від будь-яких дій у формі насильства, погроз і
залякувань, а також інших неправомірних дій за ознакою статі,
раси, мови, релігії та переконань, політичних або інших поглядів,
національного, етнічного і соціального походження, економічного,
майнового і сімейного стану, як з боку державних посадових осіб,
так і з боку приватних осіб, груп, об'єднань громадян та інших
організацій.
Стаття 10
Сторони забезпечують на взаємних підставах відповідно до
своїх національних законодавств звільнення переселенців і членів
їх сімей від обмежень на ввіз і вивіз свого особистого майна,
мита, податків і пов'язаних із цим зборів.
Кошти, що вивозяться, та грошові вклади, що переказуються,
звільняються від зборів і мита, за винятком тих, що являють собою
плату за послуги за переказ та конвертації.
Стаття 11
Держава виїзду сприяє переселенцям і членам їх сімей у
придбанні ними авіаційних та залізничних квитків, а також
виділенні контейнерів для транспортування особистого майна до
держави виїзду.
Сторони не перешкоджають обміну житлом між переселенцями в
порядку, встановленому законодавствами Сторін.
Стаття 12
Компетентними органами Сторін є:
зі сторони України - Державний комітет України у справах
національностей та міграції.
зі сторони Республіки Білорусь - Міністерство праці і
соціального захисту Республіки Білорусь.
Порядок реалізації положень цієї Угоди буде визначений
окремою Угодою, укладеною між компетентними органами Сторін.
У випадку передачі повноважень з координації процесу
переселення осіб та виконання цієї Угоди іншому компетентному
органу або зміни найменування компетентного органу, одна Сторона у
двотижневий термін інформує про це дипломатичними каналами іншу
Сторону.
Стаття 13
З метою реалізації положень цієї Угоди кожна із Сторін, при
наявності згоди другої Сторони, може відкрити представництво своїх
компетентних органів на території другої Сторони.
Статус і функції представництв визначатимуться дипломатичними
каналами шляхом обміну нотами.
Стаття 14
Порядок реалізації прав на соціальне забезпечення
переселенців і членів їх сімей регулюється окремим міжнародним
договором.
Стаття 15
Кожна із Сторін має право повністю або частково призупинити
дію цієї Угоди, якщо це необхідно для забезпечення безпеки
держави, збереження громадського порядку або охорони здоров'я
населення.
Про прийняття або про відміну таких заходів Сторони будуть
завчасно повідомляти одна одній дипломатичними каналами.
Стаття 16
У разі виникнення спорів з приводу реалізації положень цієї
Угоди Сторони будуть їх вирішувати шляхом консультацій і
переговорів.
Стаття 17
Сторони можуть вносити доповнення або зміни до тексту цієї
Угоди шляхом підписання відповідних протоколів, які будуть
невід'ємною частиною цієї Угоди і набиратимуть чинності у порядку,
передбаченому для набрання чинності цією Угодою.
Стаття 18
Ця Угода набирає чинності з дати отримання останнього
письмового повідомлення про виконання необхідних
внутрішньодержавних процедур.
Ця Угода укладена строком на п'ять років. Її дія автоматично
продовжується на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна із Сторін
до закінчення шести місяців до припинення відповідного періоду у
письмовій формі не направить іншій Стороні ноту про свій намір
припинити її дію.
Вчинено у м. Мінськ 19 березня 2003 року у двох примірниках,
кожний російською та українською мовами, при цьому усі тексти є
автентичними.
У разі виникнення розбіжностей при тлумаченні положень цієї
Угоди за основу буде братися текст російською мовою.
За Україну За Республіку Білорусь
(підпис) (підпис)