Законом України від 19.06.2003р. № 974-IV «Про внесення змін до деяких
законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки»
(за текстом — Закон № 974-IV), який набрав чинності з 1 січня 2004 р.,
продовжено спеціальний режим оподаткування сільгоспвиробників — фіксований
сільськогосподарський податок (ФСП) до 31 грудня 2009 р.
Цим Законом, зокрема, внесено зміни до ст. 9 Закону України від 17.12.98
р. № 320-ХIV «Про фіксований сільськогосподарський податок» (зі змінами
та доповненнями, за текстом — Закон № 320-ХIV), згідно з яким платнику
податку надається відстрочка (реструктуризація) сплати ФСП при виникненні
форс-мажорних обставин, а також можливість списання безнадійного податкового
боргу, що виник внаслідок таких обставин, відповідно до Закону України
від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами
та доповненнями, далі — Закон № 2181-ІІІ). При цьому для платників ФСП
не застосовуються вимоги частин першої та другої ст. 2 Закону № 320-ХIV
в наступному податковому році, які визначають, власне, платника ФСП.
Слід зазначити, що для переходу на сплату ФСП необхідно дотримуватися
таких вимог норм чинного законодавства.
1. Платниками ФСП можуть бути:
сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм,
селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням),
переробкою та збутом сільськогосподарської продукції;
рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням,
вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках,
водосховищах);
новостворені суб’єкти господарювання, основним видом діяльності яких
є виробництво (вирощування), переробка та збут сільгосппродукції (до
2004 р. лише сільськогосподарські підприємства, створені в результаті
реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства — платника
ФСП, могли перейти на сплату ФСП).
2. Платники ФСП повинні мати у наявності земельні ділянки (базу оподаткування),
для яких Законом № 320-ХIV встановлено ставки ФСП:
сільськогосподарські угіддя (рілля, сіножаті, пасовища та багаторічні
насадження);
землі водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими
та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування і вилову
риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
3. Платники ФСП повинні дотримуватися критерію, відповідно до якого
сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного
виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий)
рік, що перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємств (до
2004 р. питома вага доходу (виручки) від реалізації сільгосппродукції
становила не менше 50% у загальному валовому доході підприємств). Цей
критерій не поширюється на новостворені сільгосппідприємства у рік їх
створення.
При недотриманні однієї із зазначених вимог сільськогосподарське підприємство
у наступному році повинно сплачувати податки на загальних підставах.
Водночас, оскільки сплата ФСП пов’язана зі специфікою сільськогосподарського
виробництва, яка залежить, зокрема, від природно-кліматичних умов вирощування
сільгосппродукції, тому в разі виникнення форс-мажорних обставин у платника
податку з незалежних від нього причин немає обсягів виручки, необхідних
для забезпечення вимоги щодо наявності 75% питомої ваги доходу (виручки)
від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її
переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства за попередній
звітний (податковий) рік. Спеціально для таких платників у абзаці п’ятому
частини першої ст. 9 Закону № 320-ХIV законодавчо встановлено норму,
за якою у наступному податковому році при переході на сплату ФСП до
таких платників зазначена вимога не застосовується.
Факт непереборної сили для платника податків підтверджується висновком
Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини.
Платник ФСП подає вказаний висновок органу державної податкової служби,
чим підтверджує факт настання форс-мажорних обставин:
а) для списання безнадійного податкового боргу відповідно до Закону
№ 2181-ІІІ;
б) для незастосування вимоги Закону № 320-ХIV щодо наявності 75% доходу
(виручки) від реалізації сільгосппродукції в загальному обсязі валового
доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік.
Тому у випадку надання висновку Торгово-промислової палати України про
форс-мажорні обставини у 2003 р. надавати повторно висновок або його
копію не потрібно, а за відсутності в органі державної податкової служби
зазначеного висновку платник подає його разом із розрахунком податку
на 2004 р.
З метою однозначного розуміння цього питання спільним листом ДПА України
від 22.01.2004 р. № 564/5/15-3116 та Міністерства аграрної політики
України № 37-21-1-12/571 підготовлено роз’яснення щодо особливостей
переходу на сплату фіксованого сільськогосподарського податку у 2004
р. у разі виникнення форс-мажорних обставин.