9 липня 2003 р. було прийнято Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (далі — Закон), який набув чинності з 1 січня 2004 р.
Закон визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення та регулює правовідносини, пов'язані з ним. Закон є одним із базових у загальнодержавній концепції пенсійної реформи і, як очікується, має позитивно вплинути на рівень пенсійного забезпечення громадян України. Слід зауважити, що недержавні пенсії є додатковим видом соціальних гарантій для наших співвітчизників. На виконання Закону держава має встановити чітку систему, яка була б прозорою і гарантувала повернення накопичень вкладників і учасників операцій страхування з боку фінансових установ.
У цьому номері газети ми зупинимось на деяких питаннях, які виникають у зв'язку з введенням нової і поки що незвичної для населення нашої країни форми пенсійного забезпечення.
Система недержавного пенсійного забезпечення — це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка грунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є: недержавні пенсійні фонди; страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті; банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків; вкладники та учасники пенсійних фондів; вкладники пенсійних депозитних рахунків; фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті; засновники пенсійних фондів; роботодавці — платники корпоративних пенсійних фондів; саморегулювальні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення; органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення; адміністратори пенсійних фондів; компанії з управління активами; зберігачі; аудитори; особи, які надають консультаційні та агентські послуги.
Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється: пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів; страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до законодавства про страхування; банківськими установами відповідно до Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законодавством України.
Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах: законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення; заінтересованості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні; добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об'єднаннями фізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб; добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати, крім випадків, передбачених Законом; добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення; економічної заінтересованості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення; неможливості необгрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків; рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі; розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів його засновників і роботодавців — платників пенсійного фонду, адміністратора, компаній з управління активами, страхових організацій з метою унеможливлення банкрутства пенсійного фонду; визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи; гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм законодавством; цільового та ефективного використання пенсійних коштів; державного регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпечення; відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених діючими нормативно-правовими актами; державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням. ^
Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.
Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої Законом, забороняється.
Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.
За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди. Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статуті пенсійного фонду, після реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду. Забороняється проводити реорганізацію будь-яких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення, а також приєднання, злиття пенсійних фондів різних видів.
Пенсійний фонд має власне найменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова "недержавний пенсійний фонд" або "пенсійний фонд" та яке відрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених на території України. Слова "недержавний пенсійний фонд" та "пенсійний фонд" не можуть використовуватися у назвах юридичних осіб, що створюються не за Законом, за винятком використання слів "пенсійний фонд" Пенсійним фондом України та його органами, а також підприємствами, установами й організаціями, що перебувають в управлінні Пенсійного фонду України.
Єдиним органом управління пенсійним фондом є рада пенсійного фонду (рада фонду).
Пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами- осіб, визначених Законом, на підставі відповідних договорів, які укладаються з цими особами радою фонду.
Пенсійний фонд не може брати на себе зобов'язання, не пов'язані з діяльністю стосовно недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не- несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками та вкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених Законом.
Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду, що зазначається у кожному пенсійному контракті.
Пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Створення, функціонування та ліквідація недержавних пенсійних фондів здійснюється за Законом.
Фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і яка має право або набуде право на одержання пенсійних виплат з такого фонду, є учасником фонду. Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором. Пенсійні виплати можуть здійснюватися учаснику фонду або його спадкоємцю.
Особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту, є вкладником фонду. Вкладником фонду може бути сам учасник фонду, подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника фонду або професійне об'єднання, членом якого є учасник фонду. У будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бути одночасно і вкладниками такого фонду. Учасники відкритого пенсійного фонду мають право залишатися його учасниками у разі припинення здійснення пенсійних внесків на їх користь.
Накопичені пенсійні кошти в сумі розміру пенсійних внесків, що сплачені на користь учасника фонду, та розподіленого на його користь прибутку (збитку) пенсійного фонду, є власністю такого учасника, якою він розпоряджається самостійно. Інформація про суму накопичених пенсійних коштів, належних кожному учаснику фонду, відображається на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, який ведеться в системі персоніфікованого обліку.
Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду установлюються у вигляді пенсійних схем, які є невід'ємним додатком до статуту недержавного пенсійного фонду.
Засновником відкритого пенсійного фонду можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб, але з урахуванням зазначених нижче обмежень.
Юридична особа, діяльність якої фінансується за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, має право бути засновником корпоративного пенсійного фонду або здійснювати пенсійні внески до вже створених пенсійних фондів лише у випадках, коли створення таких фондів чи здійснення пенсійних внесків передбачено законами України або рішенням відповідних місцевих рад. Заснування такими юридичними особами відкритих пенсійних фондів забороняється.
Кошти, перераховані до будь-якого пенсійного фонду будь-яким вкладником, не є власністю держави або органів місцевого самоврядування.
Засновником корпоративного пенсійного фонду може бути юридична особа — роботодавець або декілька юридичних осіб — роботодавців, до яких можуть приєднуватися робото-давці-платники. Засновником (засновниками) професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб —' роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять).
Роботодавець може стати платником уже створеного корпоративного пенсійного фонду на підставі договору про участь у корпоративному пенсійному фонді за умови визнання статуту такого фонду, внесення відповідних змін до колективного договору (за умови його наявності) та обов'язкового повідомлення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про свою участь у пенсійному фонді.
Засновниками або роботодавцями — платниками корпоративного пенсійного фонду можуть бути роботодавці — юридичні особи, що провадять свою діяльність беззбиткове не менше ніж протягом одного фінансового року, крім випадків реорганізації юридичної особи.
Роботодавець, який виявив бажання стати платником уже створеного корпоративного пенсійного фонду, укладає з радою цього пенсійного фонду договір про участь у корпоративному пенсійному фонді, істотними умовами якого є: повна назва та місцезнаходження (юридична адреса) органів управління договірних сторін; предмет договору; права і обов'язки сторін; підтвердження відповідності роботодавця вимогам, передбаченим для засновників корпоративних пенсійних фондів; порядок зміни умов договору; умови дострокового розірвання договору.
Засновники відкритого пенсійного фонду не можуть бути зберігачем цього фонду та його аудитором. Засновники корпоративного або професійного фонду та роботодавці — платники корпоративного пенсійного фонду не можуть бути зберігачем, аудитором і компанією з управління активами цього фонду, а також його адміністратором, крім випадків, передбачених Законом. У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду компанія з управління активами або банківська установа має право здійснювати управління активами такого фонду та адміністрування фондом за умови отримання відповідних ліцензій у порядку, встановленому законодавством.
Засновники будь-якого пенсійного фонду та роботодавці — платники корпоративного пенсійного фонду можуть бути засновниками компанії з управління активами та професійного адміністратора, з якими цей фонд уклав відповідні договори.
Юридична особа може бути одночасно засновником не більш як одного корпоративного чи одного професійного пенсійного фонду. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.
У разі створення пенсійного фонду кількома засновниками один із засновників має право вийти з їх складу в порядку, передбаченому статутом пенсійного фонду, попередивши про це інших засновників та учасників фонду, на користь яких він сплачував пенсійні внески за власні кошти, не пізніше ніж за шість місяців до виходу з числа засновників пенсійного фонду. Роботодавець — платник корпоративного пенсійного фонду може припинити сплату пенсійних внесків до такого пенсійного фонду шляхом розірвання договору про участь у пенсійному фонді, попередивши Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та учасників фонду за шість місяців до розірвання такого договору. Рішення роботодавця про вихід із складу засновників або про розірвання договору про участь у пенсійному фонді обов'язково вноситься до колективного договору, якщо заснування такого фонду або участь у такому фонді роботодавця було передбачено колективним договором.
У разі виходу зі складу засновників корпоративного пенсійного фонду одного із засновників або розірвання робо-тодавцем-платником договору про участь у корпоративному пенсійному фонді учасники такого фонду, які є працівниками цього засновника або роботодавця-платника, втрачають право бути учасниками такого корпоративного пенсійного фонду. Учасники фонду, які є працівниками такого роботодавця, зобов'язані протягом трьох місяців з дня отримання повідомлення про вихід їх роботодавця з числа засновників або роботодавців — платників корпоративного пенсійного фонду подати адміністратору цього фонду заяву із зазначенням нового пенсійного фонду, страхової організації або банку, в якому буде відкрито пенсійний депозитний рахунок, куди мають бути передані належні їм пенсійні кошти. Разом з письмовою заявою учасники фонду надають копію пенсійного контракту, укладеного з новим пенсійним фондом, або договору страхування з обраною страховою організацією, або договору про відкриття пенсійного депозитного рахунку. У разі відсутності такої заяви пенсійні кошти учасника фонду передаються до іншого пенсійного фонду за вибором адміністратора, який передає такі кошти, з повідомленням про це такого учасника та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
У разі виходу зі складу засновників або роботодавців — платників корпоративного пенсійного фонду роботодавець зобов'язаний сплатити пенсійні внески за раніше укладеними пенсійними контрактами, які підлягали сплаті до дня попередження про вихід зі складу засновників або роботодавців — платників пенсійного фонду.
Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який повинен відповідати вимогам Закону і затверджуватися засновниками фонду. Зміни до статуту пенсійного фонду вносяться радою цього пенсійного фонду за погодженням з його засновниками. При створенні корпоративного або професійного пенсійного фонду статут затверджується засновниками і погоджується з представниками трудових колективів відповідних юридичних осіб — роботодавців у частині пенсійної схеми. Приєднання до корпоративного пенсійного фонду роботодавця — платника пенсійного фонду не потребує внесення змін до статуту пенсійного фонду.
Статутом пенсійного фонду можуть встановлюватися тільки такі умови і правила недержавного пенсійного забезпечення, які не суперечать Закону та іншим нормативно-правовим актам, прийнятим відповідно до нього.
Статут пенсійного фонду повинен містити:
1) повне і скорочене (за наявності) найменування, вид фонду (відкритий, корпоративний чи професійний), місцезнаходження (юридичну адресу) ради фонду;
2) відомості про засновників фонду із зазначенням їх місцезнаходження (юридичної адреси);
3) порядок внесення змін до пенсійних схем та їх скасування;
4) порядок затвердження і внесення змін до інвестиційної декларації фонду;
5) порядок укладення пенсійних контрактів;
6) права та обов'язки фонду і порядок їх реалізації, права та обов'язки засновників, роботодавців-платників, вкладників і учасників пенсійного фонду;
7) порядок формування порядку денного, скликання, проведення зборів засновників (в тому числі щодо проведення зборів шляхом опитування) та їх компетенцію;
8) повноваження ради пенсійного фонду, порядок її утворення та функціонування, скликання її засідань, кваліфікаційні вимоги до її членів;
9) умови набуття статусу учасника фонду;
10) умови сплати внесків до пенсійного фонду;
11) порядок використання пенсійних активів фонду;
12) види дозволених витрат, пов'язаних з діяльністю пенсійного фонду;
13) порядок організації персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду та звітності, а також порядок отримання учасниками фонду виписок про стан їх індивідуальних пенсійних рахунків;
14) порядок ліквідації та реорганізації пенсійного фонду;
15) умови, за яких можуть бути проведені вибір і заміна адміністратора, компанії з управління активами, зберігача, та порядок такої зміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав учасників фонду;
16) порядок оприлюднення інформації про діяльність пенсійного фонду;
17) порядок внесення змін до статуту пенсійного фонду;
18) порядок виходу засновників пенсійного фонду;
19) інші положення, що не суперечать законодавству.
Статут пенсійного фонду та зміни до нього реєструються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України у встановленому нею порядку. Зміни до статуту пенсійного фонду не можуть погіршувати умови пенсійного забезпечення учасників фонду. Вищезазначена комісія не реєструє зміни до статутів пенсійних фондів, які порушують вимоги, встановлені Законом.
Зміни до статуту пенсійного фонду подаються на реєстрацію радою фонду за тими ж правилами, які встановлені для реєстрації пенсійного фонду, протягом семи робочих днів після затвердження таких змін.
Державна реєстрація пенсійного фонду та видача йому відповідного свідоцтва проводяться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи та права на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту його реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та отримання відповідного свідоцтва.
Для реєстрації пенсійного фонду його засновники подають до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України такі документи:
а) заяву про реєстрацію пенсійного фонду, складену за формою, встановленою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;
б) рішення про створення пенсійного фонду (протокол установчих зборів за наявності кількох засновників або рішення уповноваженого органу засновника за наявності одного засновника);
в) примірники оригіналів або нотаріально засвідчені копії установчих документів засновників;
г) статут пенсійного фонду;
ґ) відомості про посадових осіб засновників та пов'язаних осіб пенсійного фонду за формою, встановленою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;
д) відомості про результати фінансово-господарської діяльності засновників за останній до подання документів фінансовий рік та на останню звітну дату, що передує даті подання документів на реєстрацію фонду, засвідчені аудитором.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право перевіряти подані засновниками пенсійного фонду документи на відповідність їх нормам законодавства та достовірність повідомленої в них інформації та, в разі необхідності, вимагати надання додаткових документів та пояснень. Рішення щодо реєстрації пенсійного фонду та видачі йому свідоцтва приймається протягом ЗО календарних днів після подання всіх вищезазначених документів.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України може відмовити в реєстрації пенсійного фонду у разі невідповідності поданих документів і даних, які вони містять, вимогам Закону.
У разі відмови у реєстрації пенсійного фонду у визначені строки Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України зобов'язана письмово повідомити про це заявника з обов'язковим обґрунтуванням причин відмови та із зазначенням обов'язкових заходів для усунення виявлених недоліків.
Засновники пенсійного фонду мають право усунути недоліки або подати додаткові документи та інформацію Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України протягом ЗО календарних днів після отримання повідомлення про відмову у реєстрації. Після усунення недоліків або подання додаткової інформації Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України протягом ЗО календарних днів приймає рішення щодо реєстрації пенсійного фонду.
Рішення про відмову у реєстрації або порушення строків реєстрації пенсійного фонду може бути оскаржене засновниками пенсійного фонду в судовому порядку. Збитки, завдані неправомірною відмовою або невчасною реєстрацією, відшкодовуються згідно із законом.
Засновники недержавного пенсійного фонду зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду.
Рада фонду повинна укласти договори:
а) про адміністрування пенсійного фонду — з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів;
б) про управління активами пенсійного фонду — з компанією з управління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами;
в) про обслуговування пенсійного фонду зберігачем — із зберігачем.
Укладення пенсійних контрактів та отримання пенсійних внесків на рахунок пенсійного фонду до виконання зазначених вимог забороняється.
Адміністратором недержавного пенсійного фонду є юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на умовах, визначених Законом.
Юридична особа, яка має намір провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів, повинна отримати в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.
Адміністратор надає послуги пенсійному фонду на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду у письмовій формі.
Адміністратор веде персоніфікований облік учасників пенсійного фонду, укладає пенсійні контракти від імені пенсійного фонду, забезпечує здійснення пенсійних виплат учасникам фонду у випадках, передбачених законодавством, надає зберігачу розпорядження щодо перерахування грошових коштів для оплати витрат, що здійснюються за рахунок пенсійних активів, складає звітність у сфері недержавного пенсійного забезпечення, веде бухгалтерський облік, подає фінансову звітність пенсійному фонду та відповідним орга-. нам виконавчої влади/та раді пенсійного фонду.
Ліквідація пенсійного фонду здійснюється на підставі рішення:
Рішення про ліквідацію корпоративного пенсійного фонду набирає чинності за умови внесення змін до колективного договору, якщо створення такого фонду було передбачено цим документом.
Пенсійний фонд повинен бути ліквідований у разі:
У разі прийняття рішення про ліквідацію пенсійного фонду рада фонду до початку процедури ліквідації цього пенсійного фонду у встановлений Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України термін зобов'язана повідомити про це рішення вкладників та учасників фонду, адміністратора, осіб, що здійснюють управління активами, зберігача та Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України з обов'язковим повідомленням учасників фонду про дату початку і закінчення періоду ліквідації пенсійного фонду. На підставі рішення про ліквідацію пенсійного фонду рада фонду приймає рішення про визначення єдиного поточного рахунку пенсійного фонду та відкриття у зберігача фонду спеціального ліквідаційного депозитного рахунку, на який зараховуються всі грошові кошти з інших рахунків фонду та всі надходження грошових коштів від продажу активів пенсійного фонду. Всі інші рахунки пенсійного фонду підлягають закриттю.
Витрати на забезпечення діяльності ліквідаційної комісії пенсійного фонду здійснюються за рахунок грошових коштів його засновників у порядку, визначеному зборами засновників.
Порядок утворення, склад, повноваження та порядок функціонування ліквідаційної комісії, процедура проведення ліквідації кожного окремого пенсійного фонду визначаються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Пенсійний фонд вважається ліквідованим з дня скасування його реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та анулювання свідоцтва. Скасування реєстрації пенсійного фонду здійснюється на підставі поданого до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України звіту про проведення ліквідації пенсійного фонду за умови повного розрахунку з усіма учасниками пенсійного фонду шляхом передачі всіх пенсійних коштів його учасників до інших пенсійних фондів, страхових організацій, на пенсійні депозитні рахунки або здійснення одноразової пенсійної виплати.
У разі ліквідації пенсійного фонду порядок задоволення вимог (претензій) вкладників і учасників та кредиторів пенсійного фонду визначається на підставі рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
На вимоги, претензії учасників фонду не поширюється строк позовної давності, визначений законом.
Сплата пенсійних внесків фізичними1 особами до корпоративних і професійних пенсійних фондів є добровільною. Колективним договором може передбачатися створення корпоративного пенсійного фонду роботодавцем або відрахування пенсійних внесків роботодавців до інших пенсійних фондів.
Право участі у корпоративному пенсійному фонді належить усім найманим працівникам юридичної особи, що є засновником або роботодавцем — платником такого фонду. Роботодавець не має права будь-яким чином обмежувати права працівників на участь у корпоративному пенсійному фонді.
Об'єднання юридичних осіб або фізичних осіб за родом їх професійної діяльності не мають права будь-яким чином обмежувати право фізичних осіб на самостійну участь у пенсійних фондах будь-якого виду. Працівник або член об'єднання юридичних осіб чи фізичних осіб за родом їх професійної діяльності має право відмовитися від сплати пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду за власний рахунок.
Якщо роботодавець здійснює пенсійні внески на користь всіх своїх працівників, пенсійні контракти укладаються роботодавцем з пенсійним фондом за вибором такого роботодавця.
Роботодавець має право встановлювати однаковий відсоток відрахувань пенсійних внесків до пенсійного фонду на користь своїх працівників від суми їх заробітної плати або застосовувати прогресивну шкалу відсотків відрахувань відносно суми заробітної плати залежно від віку працівників та (або) від їх стажу роботи на даному підприємстві із встановленням однакового відсотка відрахувань пенсійних внесків для кожної визначеної групи працівників.
Фізичні особи — учасники будь-якого пенсійного фонду мають право самостійно сплачувати додаткові внески на свою користь без обмежень.
Засновники професійного пенсійного фонду мають право сплачувати пенсійні внески за власні кошти на користь усіх своїх, членів т— фізичних осіб.
Участь або неучасть працівників у сплаті пенсійних внесків до пенсійного фонду не може бути:
У разі припинення участі у корпоративному чи професійному пенсійному фонді або ліквідації такого фонду належні учасникові такого фонду пенсійні кошти не можуть бути вилучені вкладниками таких фондів.
У разі реорганізації засновника або роботодавця — платника корпоративного пенсійного фонду обов'язки щодо сплати пенсійних внесків передаються його правонаступникові. У разі злиття двох і більше юридичних осіб, що мали свої корпоративні пенсійні фонди, або приєднання однієї юридичної особи до іншої для утворення спільного корпоративного пенсійного фонду реорганізація існуючих корпоративних пенсійних фондів таких юридичних осіб здійснюється у порядку, встановленому Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Юридичні особи, що входять до складу засновників корпоративного або професійного пенсійного фонду або є роботодавцями — платниками корпоративного пенсійного фонду, а також юридична особа, що є одноосібним засновником корпоративного фонду, мають право прийняти рішення щодо тимчасового припинення сплати пенсійних внесків за власні кошти на період до одного року за погодженням із Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, повідомивши про це учасників фонду, професійного адміністратора, якщо такий залучався, осіб, що здійснюють управління активами, та зберігача у строк протягом семи календарних днів після прийняття такого рішення. Умовою прийняття такого рішення є внесення відповідних змін до колективного договору, якщо у колективному договорі передбачено сплату таких пенсійних внесків.
У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду компанія з управління активами або банківська установа має право здійснювати управління активами та адміністрування такого фонду за умови отримання відповідних ліцензій у порядку, встановленому законодавством. При цьому витрати, пов'язані з виконанням функцій адміністрування та управління активами такого пенсійного фонду, здійснюються за рахунок такого засновника.
Пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Зазначені в пенсійному контракті розміри сплачуваних до пенсійного фонду пенсійних внесків можуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем. Внески за страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом.
Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір пенсійних внесків — 10 відсотків мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць.
Розмір пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду, що сплачуються за кошти засновників цих фондів і роботодавців-платників, може визначатися у колективному договорі з урахуванням вимог законодавства.
Засновники корпоративних та професійних пенсійних фондів і роботодавці-платники можуть пропонувати учасникам фондів укладення договору страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, обов'язкового для всіх учасників фонду, відповідно до визначеного порядку укладання такого договору та розміру внесків на такий вид страхування.
Загальний розмір страхових внесків, які сплачуються за таким видом страхування, не може перевищувати 1 відсотка розміру пенсійного внеску, сплачуваного засновником або роботодавцем-платником за кожного учасника фонду. Вне-
ски за цим видом страхування сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом. Роботодавець, який здійснює перерахування внесків до відкритого пенсійного фонду від імені своїх працівників — учасників цього пенсійного фонду, може здійснювати внески по добровільному страхуванню ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду. -Розмір таких внесків не може перевищувати 1 відсотка внесків, сплачуваних відкритому пенсійному фонду за кожного учасника фонду, за умови, що пенсійний фонд надає можливість придбати цей вид страхування як складову частину пенсійного контракту.
У разі прийняття фізичною особою рішення щодо накопичення частини обов'язкових страхових внесків у пенсійному фонді на умовах, визначених законодавством, розмір таких пенсійних внесків встановлюється згідно із законодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними Схемами недержавного пенсійного забезпечення не обмежується.
Пенсійні внески сплачуються лише у національній валюті України, а у випадках, передбачених законодавством України, в іноземній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України, що діяв на момент сплати, шляхом готівкових та (або) безготівкових розрахунків. Юридичні особи сплачують пенсійні внески лише у безготівковій формі.
Пенсійні внески сплачуються шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки пенсійного фонду у зберігача.
Пенсійний контракт є договором між пенсійним фондом та його вкладником, який укладається від імені пенсійного фонду його адміністратором та згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника або декількох учасників фонду за рахунок пенсійних внесків такого вкладника.
Особі, яка відповідає вимогам Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", не може бути відмовлено в укладенні пенсійного контракту з відкритим пенсійним фондом. Адміністратор корпоративного або професійного пенсійного фонду може укладати пенсійні контракти тільки з тією особою, яка відповідає вимогам, визначеним цим Законом та статутами відповідних пенсійних фондів.
Кожен вкладник фонду може укласти один або кілька пенсійних контрактів з адміністратором (адміністраторами) одного чи кількох пенсійних фондів на користь осіб, визначених цим Законом.
Вкладник фонду, який є учасником фонду, має право в односторонньому порядку розірвати пенсійний контракт, який укладено з ним особисто, або вимагати зміни його умов. У разі розірвання пенсійного контракту таким вкладником він повинен укласти, за винятком випадків, передбачених статтею 65 цього Закону (пенсійна виплата, що здійснюється одноразово), новий пенсійний контракт щодо участі в іншому пенсійному фонді, або укласти договір зі страховою організацією, або відкрити в банку пенсійний депозитний рахунок. При цьому пенсійні кошти вкладника фонду, який є учасником фонду, передаються за його рахунок до іншої фінансової установи, яка надає послуги з недержавного пенсійного забезпечення, в сумі, що обліковується на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді і складається з пенсійних внесків, зроблених таким вкладником, та розподіленого на суму цих внесків інвестиційного прибутку (збитку), зменшених на суму витрат, пов'язаних з перерахуванням таких пенсійних коштів. Розмір витрат на переведення пенсійних коштів обчислюється адміністратором за методикою, встановленою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. У разі, коли на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, який розриває пенсійний контракт з пенсійним фондом, обліковуються пенсійні внески, які здійснюються на його користь іншими вкладниками, суми цих внесків та розподіленого на них інвестиційного прибутку (збитку) можуть бути вилучені з пенсійного фонду лише після розірвання пенсійних контрактів з такими вкладниками, за винятком випадків, передбачених статтею 65 вищезазначеного Закону.
У разі припинення трудових відносин з роботодавцем-засновником або роботодавцем — платником корпоративного пенсійного фонду його учасник зобов'язаний розірвати пенсійний контракт з таким фондом та може укласти новий пенсійний контракт з адміністратором будь-якого іншого фонду, або укласти договір із страховою організацією, або відкрити в банку пенсійний депозитний рахунок.
Пенсійний контракт укладається у письмовій формі.щонайменше в трьох примірниках, якщо контракт укладається з вкладником, який не є учасником відповідного пенсійного фонду, або у двох примірниках, якщо вкладник є учасником фонду. Разом з примірником пенсійного контракту адміністратор повинен надати вкладнику та учаснику фонду: пам'ятку з роз'ясненнями основних положень пенсійного контракту; копію зазначеної в пенсійному контракті пенсійної схеми; витяг з основних положень статуту пенсійного фонду та (або) на, вимогу вкладника фонду — копію статуту пенсійного фонду. У всіх примірниках пенсійного контракту робиться відмітка та фіксується дата надання документів, зазначених у цій частині. Вимоги" до пам'ятки з роз'ясненнями основних положень пенсійного контракту, а також до витягу з основ- . них положень статуту пенсійного фонду встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Один примірник пенсійного контракту залишається в адміністратора.
Істотними умовами пенсійного контракту є:
а) паспортні дані вкладника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів (якщо вкладником є фізична особа) або повне найменування, місцезнаходження (юридична адреса) постійно діючого органу уп- • равління, реєстраційні та банківські реквізити вкладника фонду (якщо вкладником є юридична особа);
б) паспортні дані учасника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;,
в) посилання на обрану вкладником фонду пенсійну схему;
г) строк дії пенсійного контракту, умови його зміни та розірвання;
ґ) порядок розрахунків між пенсійним фондом та учасником фонду у разі дострокового розірвання пенсійного контракту або ліквідації пенсійного фонду;
д) права, обов'язки відповідальність сторін та порядок розв'язання спорів;
е) розмір пенсійних внесків та умови його зміни.
У пенсійному контракті також можуть бути зазначені інші умови за згодою сторін.
Разом з пенсійним контрактом вкладнику (учаснику) фонду надається інформація про адміністратора, осіб, які здійснюють управління активами, та зберігача пенсійного фонду, яка включає їх реєстраційні, банківські реквізити та реквізити відповідних ліцензій.
Пенсійний контракт повинен відповідати положенням статуту пенсійного фонду і обов'язково містити застереження про те, що.держава не несе відповідальності за зобов'язання пенсійного, фонду.
Відповідно до пенсійного контракту адміністратор зобов'язується від імені пенсійного фонду:
а) здійснювати недержавне пенсійне забезпечення учасника (учасників) фонду на умовах, визначених законодавством, пенсійною схемою та пенсійним контрактом;
б) забезпечувати ведення персоніфікованого обліку учасників фонду;
в) надавати учаснику фонду інформацію про стан його індивідуального пенсійного рахунку;
г) забезпечувати відшкодування в установленому законом порядку учасникам фонду збитків, завданих унаслідок порушення законодавства та умов пенсійного контракту;
ґ) дотримувати і забезпечувати дотримання законних інтересів вкладників та учасників пенсійного фонду, не розголошувати інформацію про умови пенсійного контракту та розмір пенсійних коштів, які належать учаснику фонду, крім випадків, передбачених законом;
д) виконувати і забезпечувати виконання інших обов'язків, визначених пенсійним контрактом, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань недержавного пенсійного забезпечення.
Вкладник фонду за пенсійним контрактом зобов'язується:
а) сплачувати на користь учасника (учасників) фонду пенсійні внески у порядку, встановленому законодавством,- пенсійною схемою та пенсійним контрактом;
б) відшкодовувати пенсійному фонду збитки, завдані внаслідок порушення вкладником фонду умов законодавства, пенсійної схеми та пенсійного контракту;
в) виконувати інші умови, визначені пенсійним контрактом. Пенсійний контракт набирає чинності з моменту його підписання вкладником фонду та адміністратором.
Дія пенсійного контракту вважається закінченою:
1) після повного виконання вкладником фонду своїх зобов'язань за пенсійним контрактом та укладення учасником (учасниками) фонду договору про виплату пенсії на визначений строк з пенсійним фондом;
2) після передачі пенсійних коштів учасника фонду страховій організації відповідно до укладеного учасником фонду договору страхування довічної пенсії;
3) після передачі пенсійних коштів учасника фонду банківській установі відповідно до укладеного учасником фонду договору про відкриття пенсійного депозитного рахунку;
4) у разі смерті учасника фонду та виконання передбачених у зв'язку з цим умов;
5) у разі ліквідації пенсійного фонду в порядку, передбаченому цим Законом;
6) у разі заміни вкладником фонду пенсійного фонду на умовах та у порядку, передбачених цим Законом;
7) у разі ліквідації вкладника фонду — юридичної особи, без визначення його правонаступника;
8) у разі дострокового розірвання контракту в порядку, передбаченому цим Законом;
9) в інших випадках, передбачених пенсійним контрактом згідно з цим Законом.
У разі прийняття рішення про заміну пенсійного фонду вкладник фонду зобов'язаний:
а) укласти пенсійний контракт з іншим пенсійним фондом або договір із страховою організацією чи банківською установою;
б) надіслати адміністратору пенсійного фонду, участь у якому припиняється, заяву про розірвання пенсійного контракту та копію пенсійного контракту, укладеного з іншим пенсійним фондом, або договір із страховою організацією чи банківською установою.
Пенсійні фонди відповідно до закону можуть здійснювати такі види пенсійних виплат:
1) пенсія на визначений строк;
2) одноразова пенсійна виплата.
Розміри пенсійних виплат визначаються виходячи з сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, тривалості виплати та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк згідно з методикою, затвердженою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Пенсійні виплати здійснюються у грошовій формі в національній валюті України.
Адміністратор планує обсяг грошових коштів, необхідних для здійснення пенсійних виплат учасникам фонду відповідно до укладених пенсійних контрактів, та надає відповідну інформацію особам, що здійснюють управління пенсійними активами цього фонду в порядку, визначеному договором про управління активами.
Підставами для здійснення пенсійних виплат пенсійними фондами є:
1) досягнення учасником фонду пенсійного віку, визначеного відповідно до цього Закону;
2) визнання учасника фонду інвалідом;
3) медично підтверджений критичний стан здоров'я (он-козахворювання, інсульт тощо) учасника фонду;
4) виїзд учасника фонду на постійне проживання за межі України;
5) смерть учасника фонду.
Пенсійний вік, після досягнення якого учасник фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначається за заявою учасника фонду, форма якої встановлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, крім випадків, коли пенсійний вік визначається пенсійним контрактом відповідно до закону, що встановлює обов'язковість відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення для окремих категорій громадян. Пенсійний вік, що визначається учасником фонду, може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років, якщо інше не визначено законами. У заяві учасника фонду, де визначається дата настання його пенсійного віку з дотриманням обмежень, встановлених цією частиною, учасник фонду зобов'язаний зазначити вид обраної ним пенсійної виплати. Заява подається адміністратору пенсійного фонду не пізніше ніж за два місяці до настання пенсійного віку, визначеного учасником фонду. Учасник фонду має право змінити визначений ним пенсійний вік шляхом подання про це заяви адміністратору не пізніше ніж за 15 робочих днів до настання визначеного ним пенсійного віку.
У разі набуття учасником фонду права на отримання пенсії по інвалідності за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням виплата пенсії за рахунок коштів пенсійного фонду допускається раніше настання пенсійного віку. У цьому випадку учасник фонду має право визначити свій пенсійний вік після настання інвалідності.
Виплата пенсії на .визначений строк, що здійснюється за рахунок коштів пенсійного фонду, розпочинається з дня досягнення учасником фонду віку, визначеного в його заяві, із здійсненням першої виплати протягом 45 робочих днів. Одноразова пенсійна виплата здійснюється за умов, визначених статтею 65 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».
Відмова або затримка в здійсненні пенсійних виплат забороняється, крім випадків, передбачених законом. У разі відмови або затримки пенсійних виплат учасник фонду має право оскаржити дії осіб, які здійснюють пенсійні виплати, до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України або до суду. Порушення строків здійснення пенсійних виплат є підставою для застосування санкцій, встановлених законом.
Пенсійні виплати з пенсійного фонду здійснюються незалежно від отримання виплати за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням або з інших джерел.
Довічні пенсії (довічні ануїтети) виплачуються учасникам фондів страховими організаціями, з якими ці учасники уклали договір страхування довічної пенсії, за рахунок грошових коштів, перерахованих страховій організації.
Договір страхування довічної пенсії укладається між учасником фонду та страховою організацією згідно із законодавством про страхування з урахуванням вимог, передбачених законом та пенсійним контрактом, після настання пенсійного віку, визначеного учасником фонду.
Для укладення договору страхування довічної пенсії учасник фонду подає страховій організації довідку адміністратора про обсяг належних йому пенсійних коштів.
Учасник фонду повідомляє адміністратора про обрану ним страхову організацію та подає письмову заяву про перерахування до цієї страхової організації належних йому пенсійних коштів. Учасник фонду має право перерахувати до страхової організації свої пенсійні кошти повністю або частково.
Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії, який зазначається в договорі страхування довічної пенсії, на основі актуарних розрахунків згідно з сумою, що визначена особою, яка укладає договір, та довідкою, виданою адміністратором пенсійного фонду, про наявність у такої особи цієї суми пенсійних коштів. У разі перерахування до страхової організації грошових коштів для оплати договору страхування довічної пенсії у сумі, що не відповідає сумі, визначеній у заяві особи, яка придбає довічний ануїтет, розмір довічної пенсії повинен бути скоригований відповідно до актуарних розрахунків протягом трьох днів після отримання грошових коштів від пенсійного фонду. У разі коли несвоєчасно сплачені вкладником на користь учасника фонду пенсійні внески надійшли до фонду після дати перерахування страховій організації належних цьому учаснику пенсійних коштів, адміністратор пенсійного фонду зобов'язаний перерахувати суму несвоєчасно отриманих пенсійних внесків учасника фонду до страхової організації, з якою зазначений учасник фонду уклав договір страхування довічної пенсії. При цьому у додатку до договору страхування довічної пенсії, який є невід'ємною його частиною, визначається новий розмір довічної пенсії відповідно до оплаченого договору страхування довічної пенсії, встановлений на дату включення зазначеного додатка у договір страхування.
Страхова організація зобов'язана надати учаснику фонду, з яким укладено договір, письмове повідомлення про надходження грошових коштів від пенсійного фонду та їх розмір протягом семи робочих днів після їх отримання, а також про скоригований розмір довічної пенсії у разі проведення такого коригування.
Для забезпечення виплати довічної пенсії страховою організацією адміністратор зобов'язаний на підставі заяви учасника фонду про перерахування пенсійних коштів страховій організації забезпечити перерахування відповідній страховій організації пенсійних коштів, що належать учаснику фонду, протягом п'яти робочих днів після отримання заяви.
Пенсійні кошти перераховуються страховій організації у сумі, визначеній в заяві учасника фонду, виходячи із суми, облікованої на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду на день настання визначеного ним пенсійного віку. У разі несвоєчасного перерахування пенсійних коштів учасника фонду страховій організації адміністратор за власний рахунок сплачує учаснику фонду пеню в. розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розрахунку на 1 день від суми, що підлягає перерахуванню, за кожний день прострочення платежу. Порядок обчислення суми пенсійних коштів, їх перерахування встановлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
У разі коли сума пенсійних коштів, що підлягає перерахуванню страховій організації, не досягає розміру мінімальної суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, учасник фонду (а в разі його смерті — спадкоємці) має право отримати належні йому пенсійні кошти як одноразову пенсійну виплату.
Страхова організація зобов'язана відшкодувати особі, з якою укладено договір страхування довічної пенсії, збитки, пов'язані з недотриманням страховою організацією умов цього договору, згідно із законом.
Порушення адміністратором або страховою організацією, з якою укладено договір страхування довічної пенсії, встановленого пенсійним контрактом або договором страхування довічної пенсії порядку оплати договору страхування або виплати відповідної пенсії не може бути підставою для будь-якого обмеження права учасника фонду на належні йому^ пенсійні кошти та обумовлені виплати.
Виплата пенсії на визначений строк здійснюється відповідно до статті 63 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» адміністратором пенсійного фонду:
1) за бажанням учасника фонду, який має право на отримання пенсійних виплат відповідно до його заяви; .
2) на вимогу учасника фонду (з дня виникнення у нього права згідно з умовами пенсійного контракту на страхування довічної пенсії, якщо придбання довічного ануїтету може негативно вплинути на розмір пенсійних виплат). Пенсія на визначений строк розраховується виходячи із строку не менш як десять років від початку здійснення першої виплати.
Протягом періоду виплати пенсії на визначений строк, установленого частиною першою цієї статті, учасник фонду у будь-який час може:
1) перейти до іншого пенсійного фонду з метою подальшого отримання пенсії обраного виду. При цьому пенсійний фонд, до якого перейшов учасник фонду, продовжує виплату такої пенсії протягом строку, що залишився;
2) укласти із страховою організацією договір страхування довічної пенсії з оплатою такого договору за рахунок пенсійних коштів, які обліковуються на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді.
Для отримання пенсії на визначений строк учасник фон ду подає адміністратору заяву. У разі укладення договор; про виплату пенсії на визначений строк з іншим пенсійна фондом учасник фонду подає адміністратору обраного пен сійного фонду копію виписки з індивідуального пенсійноп рахунку та копію заяви адміністратору пенсійного фонду, якому накопичувалися пенсійні кошти учасника фонду. Н підставі поданої заяви учасника фонду такі пенсійні кошти повинні бути перераховані до обраного ним пенсійного фонду протягом п'яти робочих днів після отримання заяви. У разі порушення зазначеного строку адміністратор сплачує учаснику фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розрахунку на 1 день від суми, належної до перерахування, за кожен день прострочення платежу, у порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Істотними умовами договору про виплату пенсії на визначений строк є:
а) повне найменування пенсійного фонду та адміністратора, який здійснюватиме виплату пенсії, адреса, банківські реквізити, дата і номер свідоцтва про державну реєстрацію;
б) паспортні дані учасника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;
в) тарифи адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням зобов'язань за таким договором;
г) обраний пенсійний вік учасника фонду;
ґ) умови, періодичність та тривалість виплати пенсії на визначений строк; ^
д) права і обов'язки сторін договору;
е) відповідальність сторін договору за невиконання або неналежне виконання умов договору;
є) порядок зміни та розірвання договору;
ж) порядок розрахунку залишку належних учаснику фонду пенсійних коштів у разі зміни або розірвання договору;
з) порядок надання інформації, визначеної у частині другій вищезазначеної статті 63.
Договір може містити інші умови за згодою сторін.
На початку кожного фінансового року особі, яка отримує пенсію на визначений строк, обов'язково надається інформація про:
а) суму пенсійних коштів, яка обліковувалася на індивідуальному пенсійному рахунку отримувача пенсії станом на початок звітного фінансового року, сплачені протягом цього року пенсійні внески та розподілений інвестиційний прибуток (збиток);
б) обсяг здійснених пенсійних виплат за рахунок пенсійних коштів, що обліковуються на її індивідуальному пенсійному рахунку;
в) суму вартості послуг, сплачену протягом попереднього (звітного) фінансового року.
Отримувач пенсії на визначений строк має право вимагати надання зазначеної в цій частині інформації станом на будь-яку дату. У цьому разі така інформація надається за рахунок отримувача пенсії, крім випадків, коли вона необхідна для укладення договору страхування довічної пенсії. Максимальний розмір плати за надання інформації на письмову вимогу отримувача пенсії встановлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. У разі смерті отримувача пенсії особі, яка має право на отримання належної їй суми пенсійних коштів, необхідна інформація надається безоплатно станом на день смерті отримувача пенсії.
Договір про виплату пенсії на визначений строк укладається у письмовій формі. При цьому обов'язковою умовою є ознайомлення особи, яка укладає договір, з пам'яткою, що містить роз'яснення основних положень договору про виплату пенсії на визначений строк, складеною відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Розмір пенсії на визначений строк обчислюється за методикою, затвердженою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Адміністратор за власний рахунок відшкодовує збитки, завдані учасникам фонду внаслідок надання недостовірної інформації або перерахування ним неповної суми пенсійних коштів до іншого пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок. Адміністратори не несуть відповідальності за недостатність суми перерахованих пенсійних коштів, якщо вона виникла внаслідок порушення порядку сплати пенсійних внесків вкладником фонду.
Адміністратор, що здійснює виплату пенсії на визначений строк, зобов'язаний відшкодувати особі, з якою укладено відповідний договір, збитки, завдані внаслідок недотримання умов договору, згідно із законом.
Пенсійна виплата може здійснюватися адміністратором одноразово відповідно до законодавства на вимогу учасника фонду в разі:
1) медично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності учасника фонду;
2) коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку.учасника фонду не досягає мінімального розміру суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;
3) виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.
Пенсійна виплата здійснюється одноразово спадкоємцям учасника фонду адміністратором у випадках, передбачених-законом. Для отримання пенсійної виплати, що здійснюється одноразово, учасники фонду, а у разі смерті учасника — його спадкоємці, подають адміністратору заяву та документи, які підтверджують їхнє право на отримання цієї виплати.
Пенсійна виплата, що здійснюється одноразово, визначається виходячи із суми пенсійних коштів, які обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду на день подання заяви на отримання такої виплати. Пенсійна виплата, що здійснюється одноразово, провадиться протягом п'яти робочих днів після отримання відповідної заяви та необхідних документів. У разі порушення строку виплати, адміністратор за власний рахунок сплачує отримувачу пенсійної виплати, що здійснюється одноразово, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розрахунку на 1 день від суми, що підлягала виплаті, за кожний день прострочення платежу, у порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Пенсійні кошти, накопичені за час перебування у шлюбі одним із подружжя у пенсійному фонді, страховій організації чи на пенсійному депозитному рахунку, є спільним майном подружжя, якщо інше не передбачено шлюбним контрактом. У разі розподілу пенсійних коштів у зв'язку з розірванням шлюбу кожна із сторін визначає відповідно пенсійний фонд, страхову організацію чи банківську установу, яка має право на відкриття пенсійного депозитного рахунку, для передачі належної їй частини пенсійних коштів та письмово повідомляє про це адміністратора, страхову організацію та банківську установу, з яких передаються пенсійні кошти.
Пенсійні кошти успадковуються особою (особами), яка є спадкоємцем власника таких коштів згідно з цивільним законодавством України.
У разі ненадходження чергового внеску від учасника фонду, застрахованої особи або особи, яка відкрила на свою користь пенсійний депозитний рахунок, адміністратор, страхова організація або банк повинні з'ясувати причину такого ненадходження. Якщо надходження внесків припинено у зв'язку із смертю учасника фонду, адміністратор зобов'язаний письмово повідомити державну нотаріальну контору за місцем проживання учасника фонду протягом десяти робочих днів після отримання інформації про смерть такого учасника фонду. Повідомлення надсилається за рахунок пенсійних коштів, що належали померлому учаснику фонду, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язаний протягом двох місяців після закінчення строку для прийняття спадщини подати адміністратору заяву про оформлення права на спадщину. Успадковані пенсійні кошти виплачуються спадкоємцям як одноразова пенсійна виплата в порядку, визначеному законом.
Адміністратор, страхова організація або банківська установа здійснює одноразову пенсійну виплату спадкоємцям у визначені строки, якщо протягом цього періоду не було накладено заборону на здійснення виплати згідно із законом.
Держава гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових прав і законних інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення шляхом здійснення нагляду та контролю відповідними державними органами.
Рішення органів, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення, прийняті відповідно до компетенції цих органів, є обов'язковими для виконання пенсійними фондами, адміністраторами, особами, які здійснюють управління активами, зберігачами, страховими організаціями та банківськими установами, що відкривають пенсійні депозитні рахунки.
Згідно з Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку" від 16 грудня 1993 р. громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами. Вони користуються всіма правами і свободами, закріпленими Конституцією України та іншими законодавчими актами.
Стаття 94 Кодексу законів про працю України визначає, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу'.
Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації й максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначають Кодекс законів про працю України, Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. № 108 та інші нормативно-правові акти.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про оплату праці" держава регулює оплату праці працівників підприємств усіх форм власності, встановлюючи розмір мінімальної заробітної плати та інші державні норми й гарантії, умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній та комунальній власності, працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету. Стаття 97 КЗпП і стаття 15 Закону про оплату праці передбачають, що форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови ведення і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі. При цьому обов'язковим є дотримання норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною і галузевою (регіональною) угодами.
Отже, якихось обмежень на максимальний розмір заробітної плати працюючих пенсіонерів не існує. За просту не-кваліфіковану працю пенсіонер не може одержувати заробітну плату, нижчу за встановлений мінімальний розмір, за умови виконання місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт).
Виплати, які не входять до сукупного оподатковуваного доходу і не оподатковуються прибутковим податком, перелічено в пункті 5 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. № 12, яка розроблена на виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 р. № 13-92.
Зокрема, у підпункті 5.27 Інструкції згадано одноразові грошові виплати громадянам похилого віку у зв'язку з виходом на пенсію, що виплачуються відповідно до ст, 15 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» від 16 грудня 1993 р. У цій статті сказано, що одноразові грошові виплати громадянам похилого віку у зв'язку з виходом на пенсію, призначені за рішенням трудового колективу з коштів підприємства, не підлягають оподаткуванню.
Громадянами похилого віку вважаються чоловіки у віці 60 років і жінки у віці 55 років і старші. Статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІІ надано право на пенсію за віком чоловікам після досягнення 60 років при стажі роботи не менше 25 років; жінкам — після досягнення 55 років при мінімальному стажі роботи 20 років.
Основним документом, який засвідчує час роботи на тій чи іншій посаді та підтверджує загальний стаж для пенсійного забезпечення, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України є трудова книжка.
Заповнення трудових книжок, вкладишів до них, видача трудової книжки у разі звільнення, видача дубліката трудової книжки, розрахунки і умови зберігання та обліку трудових книжок обумовлено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 р. № 58 зі змінами від 26 березня 1996 р. № 29.
Спільним наказом Мінпраці та Мін'юсту від 8 червня 2001 р. № 259/34/5 у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 24 грудня 1999 р. № 1356-ХІV внесено зміни та доповнення до вищезазначеної Інструкції. Зокрема, назва Інструкції в новій редакції — "Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників".
Зміни щодо другого абзацу пункту 1.1 Інструкції викладено у новій редакції, яка зазначає, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Інструкція доповнена новим пунктом 2.20-1, в якому зазначається, що трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників.
Зазначені в першому абзаці цього пункту фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості. Під час прийняття на роботу вноситься запис: "Прийнятий на роботу (далі зазначається професійна характеристика робіт) за трудовим договором (зазначається дата та номер договору), зареєстрованим у державній службі зайнятості (зазначається повна назва центру зайнятості)", при цьому у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис (дата і номер реєстрації трудового договору державною службою зайнятості: трудовий договір (номер), "зареєстрований" (дата), а при звільненні — запис "звільнений з роботи" (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України), при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрації державною службою зайнятості: "трудовий договір (номер) знято з реєстрації" (дата). Внесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір, і засвідчуються його печаткою.
Трудові книжки ведуться також при прийомі на роботу студентів денних відділень вищих навчальних закладів. Робота студентів не є сумісництвом, а отже ведення трудових книжок здійснюється згідно з чинним порядком (на сумісників трудові книжки ведуться за основним місцем роботи).
Трудові книжки не ведуться на громадян-підприємців, хто використовує працю фізичних осіб на умовах найму, і тих, котрі займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній "власності фізичної особи та виключно її праці".
Не ведуться трудові книжки на працівників, які працюють за укладеними цивільно-правовими договорами для виконання певних обсягів робіт.
Матеріал підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета "Юрист консультує" 1-2/2004