У січні поточного року набув чинності Закон "Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року № 1382-ІУ (далі — Закон). Зокрема, Закон передбачає введення реєстрації фізичних осіб замість прописки, яка обмежує визначене Конституцією України (ст. 33) право людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання.
Згідно з названим документом, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Зокрема, відповідно до ст. 12 Закону свободу пересування може бути обмежено: у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на приватних земельних ділянках; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан; на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.
Крім того, свобода пересування обмежується щодо: осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або па-збавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; шукачів притулку та осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця до прийняття відповідного рішення компетентним органом (про надання цим особам притулку чи статусу біженця); іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України; осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань; іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового. Свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом.
Закон розрізняє обмеження свободи пересування і обмеження вільного вибору місця проживання. Якими є обмеження вільного вибору місця проживання зазначено у ст. 13 Закону. Зокрема, такі обмеження можуть вводитися на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із Законом належать до зон з обмеженим доступом; на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан. Окрім того, вільний вибір місця проживання обмежується щодо: осіб, які не до-сягли 16-річного віку; осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.
Закон визначає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Цим Законом фізичні особи зобов'язані протягом 10 днів після прибуття до но-
вого місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву; паспортний документ; квитанцію про сплату державного мита; два примірники талона про зняття з реєстрації. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом 7 днів після прибуття в місце перебування. При реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до органу реєстрації за місцем проживання особи. Згідно з Законом місце перебування — це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше 6 місяців на рік. Місце проживання — це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік. Реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального оргат ну виконавчої влади з питань реєстрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Водночас, Законом детально не визначений порядок переходу від інституту прописки до реєстрації, що може призвести до негативних соціальних та економічних наслідків.Ним не передбачаються наслідки для фізичних осіб, які зареєстрували своє місце проживання чи перебування, щодо надання їм медичних, пенсійних, соціальних послуг, надання яких зараз прив'язується до наявності прописки. Крім того, одночасне існування реєстрації місця проживання та місця перебування виглядає недоречним. Таке положення Закону фактично запроваджує подвійну реєстрацію фізичної особи. А це, у свою чергу, обмежить право особи на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.