• Реалізація кріпленого вина у бочках місткістю 100 — 500
літрів
|
Підприємство реалізує вино кріплене в бочках
суб’єктам підприємництва, не розливаючи його у пляшки, нараховує
та сплачує акцизний збір з кріпленого вина згідно із законодавством.
Чи є порушенням той факт, що вино реалізується не в пляшках,
а в бочках місткістю 100 — 500 літрів; якщо так, то яку передбачено
відповідальність? Який порядок маркування таких бочок?
(Виноробний завод, Херсонська обл.)
|
|
Статтею 11 Закону № 481/95-ВР встановлено, що виноробна продукція може
розливатися виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,2 л,
0,25 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л
i більше. Розлив виноробної продукції може здійснюватися виключно у
передбачену діючими стандартами скляну тару, упаковку типу «Tetra-Pak»,
у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд зі скла та глазурованої
кераміки або дерева. Зазначені у ст. 11 Закону № 481/95-ВР вимоги до
місткості тари не застосовуються до імпортних алкогольних напоїв.
По-перше, ст. 11 Закону № 481/95-ВР встановлено єдині вимоги для маркування
виноробної продукції, що реалізується через торговельну мережу, які
передбачають, що на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої
пляшки (іншого посуду) виноробної продукції в доступній для споживача
формі зазначається необхідна інформація (назва держави, найменування
підприємства та його місцезнаходження, назва продукції, місткість посуду,
вміст спирту (% об.) тощо).
По-друге, відповідно до ст. 7 Закону № 329/95-ВР та Положення № 567
виноробна продукція, розлита в тару вищезазначеної місткості, повинна
маркуватися акцизними марками, на яких позначено відповідну місткість
тари, а саме: «0,05 л», «0,1 л», «0,2 л», «0,25 л», «0,375 л», «0,4
л», «0,45 л», «0,5 л», «0,61 л», «0,7 л», «0,75 л», «1,0 л i більше».
При цьому марки наклеюються на кожну пляшку (упаковку (типу «Tetra Pak»))
у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розривання)
виробів. Положенням передбачено, що марки наклеюються лише на пляшку
П- чи Г-подібним способом через горловину або (у разі реалізації напоїв
в упаковках типу «Tetra Pak») — по осі упаковки на верхній площині.
Тобто марка з написом «1,0 л i більше» може бути наклеєна лише на пляшку
або упаковку типу «Tetra Pak».
Таким чином, не передбачено норми щодо маркування акцизними марками
такого виду тари з місткістю 1,0 л i більше, як бачки, цистерни, баки,
бочки тощо.
Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Закону № 481/95-ВР та п. 2 Правил
№ 854 реалізація на розлив алкогольних напоїв у ресторанах, кафе, барах,
інших підприємствах громадського харчування відноситься до роздрібної
торгівлі, то реалізація вина чи лікеро-горілчаних виробів на розлив
безпосередньо з бочок, автоцистерн чи з іншої тари, яка не відповідає
вимогам Закону № 481/95-ВР, не дозволяється.
Вино, розлите в бочки, цистерни та іншу подібну тару, може реалізовуватися,
по-перше, лише для подальшої переробки, розливу в пляшки тощо, по-друге,
в тарі, передбаченій нормативно-технічною документацією на дану продукцію.
А переробка напівфабрикату чи розлив вина в пляшки є стадією виробництва
алкогольних напоїв, що підлягає обов’язковому ліцензуванню. Тобто підприємство,
якому реалізується вино як напівфабрикат в бочках, цистернах та іншій
подібній тарі, повинно бути виробником такого вина. Інструкцією № 291
визначено, що до готової продукції віднесено продукцію, обробку якої
закінчено та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно
з умовами договорів із замовниками i відповідає технічним умовам i стандартам.
При цьому в кожному конкретному випадку необхідно враховувати нормативну
документацію на відповідну продукцію. Так, галузевим стандартом України
(ГСТУ 202.003—96 Вермути. Технічні умови) визначено, що розлив вермутів
здійснюється лише у скляні пляшки. Розлив у іншу тару для відвантаження
з метою розливу на інших підприємствах не передбачено. Тобто суб’єкт
підприємницької діяльності — виробник не має права відвантажувати вермути
як напівфабрикат іншим підприємствам-виробникам.
Розлив алкогольних напоїв для реалізації в роздрібній мережі та мережі
громадського харчування може здійснюватися в передбачену діючими стандартами
тару лише виходячи з вимог, встановлених Законом № 481/95-ВР, а також
відповідно до вимог нормативної документації, які не суперечать вимогам
цього Закону. У разі якщо нормативна документація не відповідає вимогам
Закону № 481/95-ВР, міністерства i відомства — розробники нормативної
документації на зазначену продукцію повинні привести її у відповідність
з чинним законодавством.
Щодо маркування алкогольних напоїв, які реалізуються в тарі великої
місткості (бачках, бочках, цистернах, баках тощо) для подальшої переробки
чи розливу в пляшки, то, оскільки технічно неможливо обклеїти напої
такої тари марками акцизного збору у спосіб, визначений Положенням №
567
(П- чи Г-подібним способом через горловину пляшки або по осі упаковки
типу «Tetra Рак» на верхній площині), алкогольні напої, що реалізуються
в такій тарі, не обклеюються акцизними марками, але акцизний збір сплачується
згідно з порядком i за ставками, встановленими чинним законодавством.
Крім того, відповідно до п. 5 ст. 6 Закону № 329/95-ВР ввезення алкогольних
напоїв у автомобільних цистернах, а також баках, бачках та інших ємкостях
місткістю більше 5 л з метою реалізації або обміну на території України
здійснюється також без обклеювання їх акцизними марками. Згідно з постановою
№ 390 та Інструкцією № 33 моментом сплати акцизного збору з таких алкогольних
напоїв буде момент оформлення ВМД з метою вільного використання підакцизних
товарів на митній території України, а саме проставлення на ВМД відбитка
особистої номерної печатки інспектора митниці.
Продаж алкогольних напоїв на розлив громадянам згідно зі ст. 1 Закону
№ 481/95-ВР та Правилами № 854 може здійснюватися лише підприємствами
громадського харчування. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання
на місці здійснюється в підприємствах громадського харчування i в спеціалізованих
відділах підприємств (які мають статус підприємств громадського харчування)
з універсальним асортиментом продовольчих та/або непродовольчих товарів
(п. 22 Правил № 854). У разі реалізації на розлив вина чи лікеро-горілчаних
виробів, розлитих у бочки, цистерни, бачки, баки, тобто у тару невстановленого
зразка, суб’єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність,
передбачену ст. 17 Закону № 481/95-ВР. Суб’єкти, що реалізують алкогольні
напої в роздрібній мережі та мережі громадського харчування, зобов’язані
також дотримуватися законів № 1023-ХІІ, № 4004-ХІІ, Правил № 854, Порядку
№ 108 та інших нормативних документів, що прямо та/або побічно регламентують
торговельну діяльність.
Щодо виноградних натуральних сухих вин, їх розлив дозволено здійснювати
не лише у тару місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,375 л, 0,4
л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л i більше, а також у тару
місткістю від 100 до 500 л, виготовлену з матеріалів, дозволених до
контакту з алкогольними напоями (ст. 11 Закону № 481/95-ВР). При цьому
зазначені у ст. 11 Закону № 481/95-ВР вимоги щодо маркування виноробної
продукції можуть не застосовуватися лише до виноградних натуральних
сухих вин, що розливаються в тару (посуд) місткістю від 100 до 500 л.
З урахуванням ст. 153 Закону № 481/95-ВР спеціалізовані підприємства
громадського харчування можуть продавати громадянам та іншим кінцевим
споживачам виноградні натуральні сухі вина на розлив не тільки з пляшки
(упаковки (типу «Tetra Pak»)), а й з великої тари місткістю від 100
до 500 л (бочки, цистерни тощо). Інші вина можуть продаватися на розлив
лише з пляшок (упаковок (типу «Tetra Pak»)).
Таким чином, на підприємствах виноробної промисловості починаючи з 01.01.2003
p. дозволяється розливати лише вина натуральні сухі у тару (посуд) місткістю
від 100 до 500 л для подальшої реалізації через підприємства громадського
харчування громадянам i кінцевим споживачам. Отримати дозвіл можуть
як підприємства первинного виноробства, так i підприємства вторинного
виноробства. У заяві необхідно зазначити перелік найменувань натуральних
сухих вин та надати технологічні інструкції (копії) на ці вина. Якщо
підприємство не є власником цих найменувань, то надаються дозволи власників-виробників
(ст. 3 Закону № 481/95-ВР).
|