Порядок здійснення операцій з переробки давальницької сировини визначено
Законом № 327/95-ВР, відповідно до якого давальницька сировина — сировина,
матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені
на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним
замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським
замовником для використання у виробленні готової продукції. Право власності
на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену
з неї готову продукцію належить замовнику.
Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий
облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають
амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих
виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі — запасів) на складах,
у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на
придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються
до складу валових витрат згідно з зазначеним Законом (за винятком отриманих
безкоштовно).
Згідно з п. 8 ПБО 9 «Запаси» придбані (отримані) або вироблені запаси
зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів,
яка складається з фактичних витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням
запасів i доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання
у запланованих цілях.
Оскільки давальницька сировина підприємством не придбавається за плату
i фірма не має права власності на неї, то до валових витрат підприємства
не включається вартість такої сировини.
Таким чином, коригуванню на суму приросту (убутку) запасів з давальницької
сировини підлягають усі валові витрати підприємства, безпосередньо пов’язані
з доведенням таких запасів до стану, в якому вони придатні для використання
у запланованих цілях, без урахування вартості самих запасів, за якою
вони були передані нерезидентом на переробку.
Виходячи з вищевикладеного, по залишках готової продукції на кінець
звітного періоду підлягає коригуванню вартість витрат підприємства,
безпосередньо пов’язаних з доведенням давальницької сировини до стану,
в якому вона придатна для використання у запланованих цілях, без урахування
вартості самої давальницької сировини.