Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-III платник податків,
активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження
ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим
органом, зокрема, операцій з продажу, інших видів відчуження нерухомого
та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових
та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності
платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування
прирівнюються до підприємницької), а саме: готової продукції, товарів
i товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими
за звичайні.
Тобто Законом № 2181-III визначено дві обов’язкові умови, за наявності
яких платник податків, що має податковий борг, може не узгоджувати операції
з продажу заставлених активів, — такий продаж має бути здійснений за
цінами, що не є меншими за звичайні, i за проданий товар повинні надійти
виключно кошти.
Таким чином, лише у випадку здійснення підприємством операцій з реалізації
металу за кошти за їх звичайними цінами такі операції відчуження можуть
не узгоджуватися з податковим органом.