Як свідчить практика, i в податківців, i в платників податків часто
виникають запитання щодо правильності застосування тих чи інших положень
Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами», а також нормативних
документів, які стосуються питання порядку подання та розгляду скарг
платників податків органами державної податкової служби.
Так, Майданик I. В. з м. Києва цікавиться, яку дату необхідно вважати
датою надсилання платнику податків рішення, прийнятого за розглядом
скарги (заяви)?
Відповідно до абзаців дев’ятого i десятого п. 10 Положення № 82 та відомчих
нормативних документів з діловодства i відправлення кореспонденції оригінал
рішення, прийнятого за розглядом скарги (заяви) платника податків, після
зазначення дати i реєстраційного номера вихідної кореспонденції вручається
платнику податків, а у разі надсилання рішення поштою — надсилається
з повідомленням про вручення. Діловодна служба складає перелік поштових
відправлень на дату, яка відповідає даті надсилання, зазначеній на оригіналі
рішення. Крім того, на повідомленні про вручення поштового відправлення
у графі «відправлене» також зазначається дата надсилання оригіналу рішення,
прийнятого за розглядом скарги (заяви) платника податків.
Дати, зазначені у цих документах, повинні співпадати i вони є датою
надсилання рішення платнику податків.
Примітка. Для того щоб визначити, чи дотримано органом державної податкової
служби встановленого ст. 5 Закону № 2181-III строку розгляду скарги
(заяви), необхідно враховувати дату надсилання платнику податків рішення
(поштою з повідомленням про вручення); у разі коли рішення не надсилається
поштою, а вручається органом державної податкової служби безпосередньо
платнику податків — дату фактичного вручення рішення керівнику або уповноваженій
особі такої юридичної особи — платника податків, а стосовно фізичної
особи — платника податку — дату фактичного вручення рішення органом
державної податкової служби безпосередньо фізичній особі — платнику
податку або уповноваженій нею особі.
Працівники податкових органів та платники податків просять роз’яснити,
які строки оскарження податкових повідомлень-рішень про визначені податковими
органами суми податкових зобов’язань за причинами, не пов’язаними з
порушенням податкового законодавства, та рішень про застосування штрафних
(фінансових) санкцій?
Норми абзацу п’ятого пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-III необхідно
розглядати з урахуванням абзацу другого пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та відповідно
до пп. «г» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону.
Відповідно до пп. «г» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III контролюючий
орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання
платника податків у разі, зокрема, якщо згідно з законами з питань оподаткування
особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового
платежу), є контролюючий орган. Якщо відповідно до закону контролюючий
орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за
причинами, не пов’язаними з порушенням податкового законодавства, такий
платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого
органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового
повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного
строку, визначеного в абзаці першому зазначеного підпункту (абзац п’ятий
пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-III). Абзацом другим п. 5.3.1 п.
5.3 ст. 5 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли відповідно до
закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання
платника податків за причинами, не пов’язаними з порушенням податкового
законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму
податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного
податку, а за їх відсутності — протягом тридцяти календарних днів від
дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Випадки, в яких застосовується тридцятиденний строк оскарження податкових
повідомлень-рішень, зазначено у податковому роз’ясненні, затвердженому
наказом № 423, а також нормативно врегульовано при внесенні змін (наказ
№ 260) до Положення № 82 (пп. 4.4 п. 4). Тридцятиденний строк для оскарження
податкових повідомлень (рішень) поширюється на:
суми податкового зобов’язання із земельного податку, нарахованого громадянам
— власникам земельних ділянок та землекористувачам;
суми податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян, нарахованого
фізичним особам — суб’єктам підприємницької діяльності, громадянам,
іноземним громадянам та особам без громадянства на підставі подання
ними декларацій про очікувані або фактично одержані доходи;
рішення про розподіл суми податкових зобов’язань або податкового боргу
між платниками податків, що виникають унаслідок реорганізації; установлення
солідарної відповідальності за сплату податкових зобов’язань платника
податку, що реорганізовується; поширення права податкової застави на
всі активи платника податків, який створюється шляхом об’єднання інших
платників податків.
Оскарження сум податкових зобов’язань з прибуткового податку, визначених
органом державної податкової служби за результатами виявлених перевірками
недостовірних даних, заявлених суб’єктом підприємницької діяльності
у деклараціях про одержані доходи та проведені витрати (перевіркою виявлено
порушення податкового законодавства), здійснюється протягом десяти календарних
днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення або відповіді
(рішення) органу державної податкової служби на скаргу (заяву).
Щодо термінів оскарження податкових повідомлень-рішень про суми штрафних
(фінансових) санкцій, то пп. 4.6 п. 4 Положення № 82 передбачено, що
суми штрафних (фінансових) санкцій, застосування яких законодавством
віднесено до компетенції органів державної податкової служби, можуть
бути оскаржені протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання
податкового повідомлення-рішення або відповіді (рішення) органу державної
податкової служби на скаргу (заяву).
Відповідно до Указу № 493/92, Положення про державну реєстрацію нормативно-правових
актів та Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових
актів нормативно-правові акти, які зачіпають права i обов’язки громадян,
внесені до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, набирають
чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, але не пізніше
дня доведення до відома громадян та повинні бути оприлюднені у встановленому
порядку.
Затверджені наказом № 260 зміни та доповнення до Положення № 82 опубліковано
у «Офіційному віснику України» 11.07.2003 р.