За ст. 14 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю.
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку за встановленими формами.
Таким документом є Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджене постановою Кабміну від 21.07.2001 року № 1094. У п. 6 даного документа визначено перелік нещасних випадків, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час, зокрема, провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпший, тобто дій, які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов'язків працівника; прямування працівника до(між) об'єкта(ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.
Відповідно до пп. 6.3. Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють виплати, які передбачені бюджетом на щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; страхову виплату потерпілому в розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу роботу; витрати на медичну та соціальну допомогу; догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-про-філактичному закладі; сплату за потерпілого внесків на медичне та пенсійне страхування.
Згідно з п. 6.4 названої Інструкції страхувальником (себто роботодавцем) здійснюються витрати, зокрема, на виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності. При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації. Витрати за рахунок страхового внеску до Фонду сплачуються страхувальником з його каси або поточного рахунка відповідно до їхнього цільового призначення у встановленому порядку.
Таким чином, якщо факт нещасного випадку було зафіксовано та підтверджено, то бухгалтер має право на відшкодування, що виплачується роботодавцем у такому порядку: перші п'ять днів за рахунок робо-годавця, наступні дні — за рахунок коштів, належних до сплати у Фонд.