Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з підпунктом 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, заповнення трудової книжки провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
За змістом підпункту 2.5 названої Інструкції з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма № П-2, затверджена наказом Мінстату від 27 жовтня 1995 року № 277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладки).
Крім того, у разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу (підпункт 2.7).
При цьому виправлені відомості про роботу, переведення на іншу роботу, нагородження та заохочення тощо мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів (підпункт 2.9).
Згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичним допуском до роботи вважається укладення трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною або особи, яка звільнилась з роботи у зв'язку з призовом дійсну строкову військову чи альтернативну службу; обрання народним депутатом чи на виборну посаду (або виконання певного обсягу робі,.)
Контракт є особливою формою трудового догові)ру і укладається, коли його застосування відповідає законодавству (ст. 21 КЗпП).
Власник або уповноважений ним орган може вимігати Вщ працівника, який працює за грудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.
На вищенаведені положення звертає додаткову увагу Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (п. 7).
Таким чином, якщо вище-означених дій з боку підприємства здійснено не було, то єдиним способом дізнатися, на яких умовах особа працює — це попросити надати виписку із трудової книжки. Крім того, зазначену виписку можна отримати, заявивши клопотання у суді, у тому випадку, якщо керівництво підприємства ігнорує законні вимоги працівника.
Якщо було з'ясовано, що все-таки робітник працює на умовах цивільно-правової угоди підряду, він може заявити позов про стягнення усієї належної йому суми заборгованості у порядку цивільно-процесуального закону.
У разі, якщо документи з підприємства не можуть бути витребувані або їх умисно знищено, така ситуація містить ознаки злочину та має вирішуватися не у цивільному процесі, а є предметом розгляду прокуратури.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 6-12 березня 2004 р. № 10