Пунктом 15.1 ст. 15 Закону № 2181-III встановлено строки давності та
їх застосування, відповідно до пп. 15.1.1 якого, за винятком випадків,
визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно
визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках,
визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за
останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі
коли таку податкову декларацію було надано пізніше, — за днем її фактичного
подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає
суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від
такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не
підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-III податкове зобов’язання
може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку
може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у пп.
15.1.1 цього пункту, у разі якщо:
податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов’язання,
не було подано;
судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків
або фізичною особою — платником податків щодо умисного ухилення від
сплати зазначеного податкового зобов’язання.
Таким чином, хоча щодо періоду проведення перевірок фінансово-господарської
діяльності з питань дотримання платниками податку вимог законодавства
про оподаткування обмежень не встановлено, проте податкові зобов’язання
платників податків можуть бути самостійно визначені податковим органом
лише у межах строку давності, встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15
Закону № 2181-III (1095 днів) з урахуванням положень пп. 15.1.2 п. 15.1
ст. 15 Закону № 2181-III, тобто в даному випадку за 2001 — 2003 рр.