Таким чином, фермерські господарства — це форма сільськогосподарської діяльності виключно громадян України. Яким чином громадянин України може стати фермером? Відповідь на це питання також міститься в Законі "Про фермерське господарство". Так, статтею 5 Закону передбачено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Отже, обов'язковою умовою створення громадянином України фермерського господарства є проходження професійного відбору на право створення фермерського господарства.
Законом "Про фермерське господарство" (ст. 6) встановлено, що професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство, проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств, склад якої формується і затверджується районною (міською) радою. До' її складу включаються представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників і громадських організацій.
Крім того, в Законі визначається і юридичне значення висновку зазначеної комісії. Зокрема, в ньому сказано, що висновок професійної комісії з питань створення фермерських господарств про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі) громадянину у власність або в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.
На жаль, у наведеному положенні Закону не зовсім чітко визначено, для чого конкретно потрібен громадянину висновок зазначеної комісії: для державної реєстрації фермерського господарства чи для отримання у власність або оренду земельної ділянки, для ведення фермерського господарства. А, між іншим, відповідь на поставлене питання має дуже важливе практичне значення. Від неї залежить, куди саме дає громадянину перепустку професійна комісія з питань створення фермерських господарств — до державної реєстрації фермерського господарства чи до отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Відповідь на поставлене питання міститься в інших статтях Закону "Про фермерське господарство". Так, у ст. 8 Закону встановлено, що для державної реєстрації фермерського господарства голова фермерського господарства або уповноважена ним особа особисто або поштою (рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрації: а) засновницькі документи (установчий договір про створення фермерського господарства та Статут фермерського господарства); б) реєстраційну картку встановленого, зразка, яка є заявою про державну реєстрацію фермерського господарства;
в) копію документа, що засвідчує наявність у громадянина на праві власності чи оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення;
г) документ, що посвідчує внесення плати за державну реєстрацію фермерського господарства. Як бачимо, висновок професійної комісії з питань створення фермерських господарств для державної реєстрації фермерського господарства не потрібен. Більше того, для любителів паперово-бюрократичних компаній стаття містить чітке застереження про те, що для реєстрації фермерського господарства забороняється вимагати інші документи або відомості, ніж перелічені у цій частині.
Тоді навіщо ж потрібен висновок зазначеної комісії? Відповідь на це питання міститься у ст. 7 Закону, де записано, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. А для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Причому в обох випадках у заяві мають бути зазначені: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації. Отже, з аналізу наведених статей Закону "Про фермерське господарство" випливає, що висновок професійної комісії з питань створення фермерських господарств потрібен громадянинові України виключно для того, щоб отримати у власність чи користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Адже фермерське господарство може бути створене не громадянином України (зареєстроване) лише за умови, якщо в нього є земельна ділянка, придатна для ведення фермерського господарства. Справа в тому, що законодавство України не дозволяє створювати "повітряні" фермерські господарства, у яких немає головного засобу сільськогосподарського виробництва — землі. Цим фермерське господарство вигідно відрізняється від інших видів сільськогосподарських юридичних осіб — товариств з обмеженою відповідальністю, приватних підприємств, кооперативів тощо, які можуть бути створені (зареєстровані) навіть у випадку відсутності у них земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Таким чином, юридичне значення висновку професійної комісії з питань створення фермерських господарств полягає в тому, що він відкриває громадянину доступ до землі. Підтвердження цьому можна знайти і в Земельному кодексі України, ст. 130 якого встановлено, що покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути лише підготовлені для роботи на землі особи, а саме: а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід робощ у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва; б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.
Оскільки процедура роботи професійної комісії з питань створення фермерських господарств визначена в Законі "Про фермерські господарства" в загальних рисах, в ст. 6 Закону міститься доручення спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади з питань аграрної політики і з питань праці та соціальної політики за погодженням з Асоціацією фермерів та приватних землевласників України затвердити Положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств. Саме таке Положення й було затверджене наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства праці та соціальної політики України від 17 грудня 2003 року, погодженим з Асоціацією фермерів та приватних землевласників України. На жаль, розробники цього Положення, на наш погляд, неуважно прочитали відповідні норми Закону "Про фермерське господарство", що негативно відбилося на змісті Положення. По суті, дане Положення суперечить нормам Закону "Про фермерське господарство". Так, в п. 2.3 Положення зазначено, що громадяни, які виявили бажання створити фермерське господарство, подають до професійної комісії заяву, у якій зазначаються бажані розміри і місце розташування земельної ділянки та кількість членів фермерського господарства. До заяви додаються копії документів, завірених у встановленому порядку, які підтверджують їх досвід роботи в сільському господарстві, наявність необхідної кваліфікації або спеціальної підготовки, обгрунтування розмірів земельної ділянки і напряму діяльності фермерського господарства.
Як уявляється, такий підхід є грубим порушенням прав громадян України на зайняття підприємницькою діяльністю шляхом ведення фермерського господарства. Як вже зазначалося, основним завданням професійної комісії з питань створення фермерських господарств є надання згоди не на створення (державну реєстрацію) фермерського господарства як юридичної особи, а на отримання у власність чи оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства. А якщо у громадянина України земельна ділянка, придатна для фермерського господарювання, вже є, то він не повинен отримувати висновок зазначеної комісії. У нашій країні майже 7 млн селян в ході земельної реформи отримали земельні частки (паї). Переважна більшість з них вже трансформувала такі паї в земельні ділянки, цільовим призначенням яких є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно із Земельним кодексом України (ст.ст. 20, 91) власники таких земель зобов'язані використовувати такі ділянки за їх цільовим призначенням, а отже, мають право це робити без додаткових дозволів.
За аналогією можна навести правові підходи щодо надання офіційних дозволів суб'єктам підприємницької діяльності на здійснення тих видів господарської діяльності, які ліцензуються відповідно до Закону України від 1 червня 2000 р. Про ліцензування певних видів господарської діяльності . зазначений закон не вимагає від громадян, які виявили бажання займатися одним із видів господарської діяльності, що ліцензується, отримання ліцензії до створення ними юридичної особи. Вони мають право безперешкодно створити юридичну особу, установчими документами якої буде передбачено зайняття ліцензованим видом господарської діяльності. Однак, вони не матимуть права приступити до здійснення такої діяльності без отримання відповідної ліцензії.
Очевидно, однією з причини прийняття Положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств із вищезазначеними недоліками стала не зовсім точна назва цієї комісії. Тому, на наш погляд, було б цілком логічним назвати її "Професійна комісія щодо перевірки наявності у громадян України сільськогосподарської освіти або досвіду роботи у сільському господарстві, достатніх для ведення товарного сільськогосподарського виробництва". Адже така комісія повинна давати відповідні висновки і громадянам, які відповідно до ст. 130 Земельного кодексу України мають намір придбати земельні ділянки сільськогосподарського призначення на підставі договорів купівлі-продажу та інших цивільних правочинів. У зв'язку з цим необхідно внести певні зміни до Земельного кодексу України та Закону "Про фермерське господарство".