З 1 січня 2004 р. набрав чинності Сімейний кодекс України (далі — СК), який визначив обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
Згідно зі ст. 181 СК способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України. Якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога (порядок призначення визначається урядом України). При визначенні розміру аліментів суд враховує (ст. 182 СК): .
Однак розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян (ст. 182 СК).
У разі коли стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визнає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їхнє утримання, яка стягуватиметься до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо ж після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (ст. 183 СК).
Законодавець передбачив, що у разі коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, одержує в натурі частину доходу, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який підлягає індексації згідно з законом (ст. 184 СК).
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати; у цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 3 роки (ст. 191 СК).
Розмір аліментів, як сказано у ст. 192 СК, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них. Розмір аліментів може бути зменшено також, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи.
При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення штрафу (пені) у розмірі 1 відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір штрафу (пені) може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Суд з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. Крім того, суд вправі звільнити платника аліментів (за його позовом) від сплати заборгова-' ності повністю або частково, якщо заборгованість виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Суд також може звільнити зазначеного платника від сплати заборгованості, якщо встановить, що така заборгованість виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти (ст. 197 СК).
За злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також за злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні, передбачена кримінальна відповідальність (ст. 164 Кримінального кодексу України). Такий злочин карається виправними роботами на строк до 1 року або обмеженням волі на той самий строк. Те саме діяння, вчинене особою раніше судимою за цей злочин, карається виправними роботами на строк до" 2 років або обмеженням волі на строк до 3 років. Склад злочину є лише у випадку, коли, зокрема, ухилення від сплати аліментів є злісним. Поняття злісності належить до оціночних категорій та визначається самим судом у кожному конкретному випадку і повинно бути мотивованим. На злісний характер ухилення можуть вказувати його тривалість, продовження ухилення після попередження суддею або державним виконавцем про необхідність виконання платником обов'язку про сплату аліментів, неодноразові звернення з цього ж приводу одного з батьків чи самої дитини, безпідставні відмови від працевлаштування тощо. Якщо ж причиною несплати була хвороба платника аліментів чи неможливість знайти роботу тощо, то нема і складу злочину.
СК передбачає, що один з батьків може подати заяву за місцем своєї роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про,відрахування аліментів на дитину з його заробітку, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві (ст. 187 СК). Таким чином, як і раніше, відрахування аліментів може провадитися у позасудовому порядку. Зазначена заява може бути відкликана цим же платником. Відрахування аліментів за заявою провадиться не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати (пенсії, стипендії). При цьому адміністрація підприємства, установи, організації тощо зобов'язана проводити за такою заявою утримання аліментів у тому самому порядку, як і за виконавчим листом. Заяви про утримання аліментів тощо, що надійшли від осіб, які виявили бажання сплачувати їх добровільно, зберігаються адміністрацією в порядку, установленому для зберігання виконавчих документів, і за втрату такої заяви винна посадова особа несе передбачену законодавством відповідальність. На підставі поданої заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, що підлягає відрахуванню за заявою та виконавчих документів перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину (ст. 187 СК).
Слід зазначити, що загальна норма обмеження розміру відрахувань із заробітної плати передбачена ст. 128 Кодексу Законів про працю України, де сказано: при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 відсотків, а у випадках, окремо передбачених законодавством України,— 50 відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено 50 відсотків заробітку. Але обмеження, про які йдеться у ст. 128, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Не допускається відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення (ст. 129 Кодексу Законів про працю України). Сплата аліментів на дитину може бути вирішена також шляхом укладення письмового договору про це між батьками (з нотаріальним посвідченням) — ст. 189 СК. У заяві визначається розмір та строки виплати. Але при цьому умови договору не можуть порушувати права дитини, встановлені СК. Якщо платник аліментів не виконуватиме обов'язки за договором, аліменти з нього стягуватимуться на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Аліменти, отримані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я якого вони виплачуються, і мають використовуватись за цільовим призначенням. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання (ст. 179 СК).
Статтею 190 СК передбачена можливість припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, а саме: той з батьків, з ким проживає дитина, і той з батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Цей договір посвідчується нотаріусом та має бути зареєстрований у відповідному державному органі. Дитина, яка досягла 14 років, теж бере участь в укладенні договору.
Влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.
За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. На особистий рахунок дитини перераховуються також державні пенсії, інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.
Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 СК, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому ст. 199 СК (дитина продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги),— до досягнення нею двадцяти трьох років.
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилися їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час призначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості й не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору — судом.
При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є повнолітнім.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі й (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК.
Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.
Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі й (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено пбзову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина (ст. 6 СК) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 18/2004