В. ЗАЛІЗНЯК, м. Луцьк
Відповідно до ст. 131 Земельного кодексу України, громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником державного акта.
Згідно з п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України — власники земельних часток (паїв), не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.
Зазначена норма не містить обмежень щодо іноземних громадян — власників земельних часток (паїв), а тому особа (іноземець — власник земельної частки (паю)) має право будь-яким способом відчужувати цю земельну частку (пай).
Відповідно до частини четвертої ст. 81 ЗК землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Отже, іноземний громадянин, який отримав у спадщину земельну частку (пай), може розпоряджатись нею на свій розсуд, а саме — надати в оренду, продати або іншим способом відчужити.
При виділенні її в натурі та отриманні ним державного акта на право приватної власності на цю землю, іноземний громадянин повинен протягом року здійснити відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Матеріали та відповіді на листи читачів підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист