Оскільки з запитання не зовсім зрозуміло, про яке опікунство йдеться, розглянемо наступні ситуації.
1. Опіка може встановлюватися над недієздатною фізичною особою (ст. 41 Цивільного кодексу України, далі — ЦК). Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого пра-вочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною (ст. 40 ЦК).
Може бути визнана судом недієздатною фізична особа, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. У разі визнання її недієздатною суд встановлює опіку над фізичною особою. У разі обмеження її цивільної дієздатності суд встановлює над фізичною особою піклування (ст. 60 ЦК). Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (ст. 62 ЦК).
Якщо цього не зробив суд, то над малолітньою особою встановити опіку може орган опіки та піклування (ст. 61). Стаття 64 ЦК визначає, коли фізична особа не може бути опікуном або піклувальником.
Отже, у випадку, коли йдеться не про неповнолітнього, визнати особу недієздатною може лише суд у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом (глава 34. Окреме провадження).
Тож необхідно оплатити подання відповідної заяви до суду. Відповідно до п. "є" п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 із заяв (скарг) у справах окремого провадження стягується державне мито у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Рішення суду (ст. 260 Цивільного процесуального кодексу) після набрання ним законної сили надсилається органові опіки і піклування. Воно є підставою для призначення недієздатному опікуна.
За статтею 41 ЦК недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
2. За новим Цивільним кодексом опіка може встановлюватися над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме (ст. 44 ЦК). Так, на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.
За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом -рішення про визнання її безвісно відсутньою.
Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
Оскільки Цивільний кодекс Української РСР не передбачав такої можливості, то ані у Законі "Про нотаріат", ані у Декреті Кабінету Міністрів "Про державне мито" не передбачено таких дій та відповідних ставок. У даному випадку може йтися лише про аналогію з інститутом призначення опіки над спадковим майном (статті 558, 559 старого ЦК та п. "к" п. 3 ст. 3 Декрету). За вчинення нотаріусом цих дій стягується два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Перелік осіб, які звільняються від сплати державного мита, визначено у ст. 4 згаданого Декрету.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 5-11 червня 2004 р. № 23