Цивільний кодекс, прийнятий 16 січня 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, встановлює спеціальну позовну давність (скорочену або більш тривалу порівняно із загальною позовною давністю), зокрема, до вимог про розірвання договору дарування (п.п. 5 п. 2 ст. 258; ст. 728).
Стаття 72 Цивільного кодексу Української РСР (скорочені строки позовної давності) не передбачала такої умови, тобто договору дарування стосувався загальний строк позовної давності — три роки.
Окрім того, новий Цивільний кодекс розширив розуміння предмета договору дарування. За ст. 717 ЦК за договором дарування одна сторона (царувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Крім того, ним визначено, що договір, який встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або не-майнового характеру, не є договором дарування.
За Цивільним кодексом Української РСР (ст. 243) договір дарування вважався укладеним з моменту передачі майна обдарованому. Дарування громадянами майна державним, кооперативним або іншим громадським організаціям могло бути обумовлено використанням цього майна для певної суспільно корисної мети. Інших обмежень щодо змісту умов договору дарування не встановлювалося.
Прикінцеві та перехідні положення нового Цивільного кодексу визначають, що цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (п. 4). Відповідно до п. 6 названого розділу правила нового Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло -раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, оскільки правовідносини з приводу дарування виникли, коли діяв старий Цивільний кодекс, проте тривають дотепер, то розуміння предмета договору дарування застосовується не відповідно до ст. 243 Цивільного кодексу Української РСР, а згідно зі ст. 717 Цивільного кодексу України. Отже, той факт, що вимога чоловіка розірвати договір дарування в даному випадку пов'язана із невиконанням певних немайно-вих умов — збереження сім'ї — з боку обдарованої, впливатиме на зміст права позивача звернутися до суду із відповідним позовом.
Стосовно строку позовної давності, то встановлений Цивільним кодексом, що діяв раніше, трирічний термін поширюється на зазначені правовідносини у зв'язку із тим, що договір дарування укладався минулого року та протягом цього часу трирічний строк позовної давності не сплинув. Однак перебіг строку з 1 січня 2004 р. закінчується відповідно до ст. 728 нового ЦК.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 5-11 червня 2004 р. № 23