В Україні, яка активно розвиває ринкові інститути, відбувається становлення та послідовний розвиток ринку цінних паперів. Роль, яку відіграє ринок цінних паперів в Україні, полягає у тому, що завдяки використанню його механізмів (інститутів) забезпечується рух, розподіл, перерозподіл, а також акумуляція тимчасово вільних грошей та їх спрямування у формі інвестицій на розширення обсягів виробництва різного виду галузей виробництва та сфери послуг. Разом з цим, завдяки використанню ринку цінних паперів вирішуються питання, пов'язані з ефективним використанням державою првноважень власника по відношенню до своїх корпоративних прав, що є досить актуально на сьогодні.
Управління корпоративними правами держави є одним з можливих та дієвих механізмів ефективного використання державою прав власника на державні корпоративні права та способів залучення додаткових інвестицій у національну економіку.
На сьогодні при управлінні корпоративними правами держави в Україні виникають певні проблеми. Здебільш вони виникають внаслідок наявності протиріч у законодавстві; розпорошеності норм, які регламентують управління корпоративними правами держави, по окремих законах та підзаконних актах. Все вищезазначене у своїй сукупності породжує складнощі у практичному застосуванні інституту управління державними корпоративними правами держави.
Питання щодо адекватності правового регулювання того чи іншого інституту є досить важливим, бо від цього залежить не лише ефективність його використання, але й можливість та доцільність його існування взагалі. Законодавство, що розглядається, пройшло декілька етапів у своєму розвитку, і на кожному з них викликало чимало дискусій. У зв'язку з цим, аналіз нині чинної нормативної основи управління корпоративними правами держави не викликає сумнівів у його актуальності.
До набрання чинності 1 січня 2004 року Цивільним та Господарським кодексами питання управління державними корпоративним правами у вітчизняному законодавстві були врегульовані окремими нормативно-правовими актами.
Правова основа здійснення управління державними корпоративними правами складається з таких нормативно-правових актів:
Господарський кодекс України (далі — ГК України);
Цивільний кодекс України (далі — ЦК України);
Державна програма приватизації на 2000 -2002 роки (далі — Програма приватизації), затверджена Законом України від 18.05.2000 р. № 1723;
Закон України від 04.03.1992 р. № 2163 "Про приватизацію державного майна";
Закон України від 19.09.1991 р. № 1576 "Про господарські товариства";
Указ Президента України від 29.12.1999 р. № 1626 "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації";
постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 р. № 791 "Про управління корпоративними правами держави";
Основні концептуальні підходи до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави (далі — Основи), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2004 р. № 155.
Необхідно звернути увагу і на той факт, що окрім зазначених нормативно-правових актів при реалізації функцій з управління державними корпоративними правами використовують типові форми договорів доручення (за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Пра-вочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя — частина перша статті 1000 Цивільного кодексу України) на здійснення функцій з управління акціями господарського товариства, які перебувають у державній власності. Саме цей вид договору визначений (відповідно до положень частини першої статті 170 ГК України) як єдиний можливий для оформлення правовідносин, що виникають під час управління корпоративними правами держави.
На сьогодні правовою базою для врегулювання питань управління державними корпоративними правами поряд із визначальними нормами Цивільного і Господарського кодексів України існує численний масив підзаконних нормативно-правових актів, якими встановлюються особливості договорів доручення на управління державними корпоративними правами.
Типові форми, розроблені та затверджені Фондом державного майна України (далі — ФДМ України) на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 № 791 "Про управління корпоративними правами держави":
Типова форма договору доручення на виконання функцій управління пакетом акцій, що належить державі (наказ ФДМ України від 24.05.2000 р. № 1065, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.06.2000 р. за № 325/4546);
Типовий договір доручення на здійснення уповноваженою особою функцій управління державними корпоративними правами (наказ ФДМ України від 07.08.2000 р. № 1647, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.09.2000 р. за № 579/4800);
Типовий договір доручення на здійснення представником Фонду державного майна України функцій з управління акціями (частками) господарського товариства, які перебувають у державній власності (затверджено наказом ФДМ України від 11.09.2001 р. № 1645, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.09.2001 р. за № 848/6039).
До нормативно-правових актів, що регулюють питання управління державними корпоративними правами відноситься Концепція корпоративно-дивідендної політики держави (далі — Концепція), затверджена наказом ФДМ України від 16.07.2002 р. № 1262.
Задля вірного та чіткого розуміння об'єкта договору доручення з'ясуємо, що слід розуміти під поняттям "корпоративні права". У правовому полі існує декілька визначень корпоративних прав, розглянемо їх:
корпоративні права — права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами";
корпоративні права — права власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах";
корпоративні права — права власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства".
У статті для визначення її предмета'буде використане визначення, наведене у розділі II Основ: корпоративні права держави — це права держави, частка якої визначається в статутному фонді господарського товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.
Необхідно звернути увагу на те, що Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні" встановлено, що Кабінет Міністрів України та Фонд державного майна України до набрання чинності Законом України про управління об'єктами державної власності здійснюють передачу в управління уповноваженим особам лише закріплених у встановленому порядку у державній власності пакетів акцій підприємств.
Відповідно до положень пунктів 5 і 28 Програми приватизації закріплення в державній власності пакета акцій у розмірі 25 або 50 відсотків статутного фонду ВАТ плюс одна акція може здійснюватися виключно щодо ВАТ, створених на базі об'єктів групи Г. Закріплення у державній власності пакета акцій у розмірі 25 або 50 відсотків статутного фонду ВАТ плюс одна акція, здійснюється для забезпечення відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та статуту ВАТ впливу на прийняття загальними зборами акціонерів рішень з питань, визначених статтями 41 та 42 Закону України "Про господарські товариства".
Група Г — цілісні майнові комплекси підприємств або пакети акцій ВАТ, що на момент прийняття рішення про приватизацію займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг або мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Тобто об'єктом договору доручення є лише корпоративні права (акції, частки, паї), що в установленому порядку були закріплені у державній власності.
Кабінет Міністрів України, відповідно до пункту 5 статті 116 Конституції України, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Враховуючи зазначенні повноваження, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про передачу певного пакета акцій в управління органу виконавчої влади.
Відповідно до положень статті 168 ГК України корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Передача функцій з управління корпоративними правами, що належить державі відповідним міністерствам, іншим органам влади виконавчої влади оформлюється шляхом видання Кабінетом Міністрів України окремого нормативного акта у формі розпорядження Кабінету Міністрів України або внесення змін до вже чинного акта Кабінету Міністрів України.
Враховуючи те, що відповідно до положень статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" до повноважень державних органів приватизації належить здійснення повноважень власника державного майна у процесі приватизації, то наступним етапом після видання акта Кабінету Міністрів України є укладення між ФДМ України та органом виконавчої влади Генеральної угоди про передачу повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами15.
Предметом такої угоди є передача повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами у господарських товариствах згідно з переліком господарських товариств, повноваження на здійснення функцій управління державними корпоративними правами яких передаються органу виконавчої влади, який наведений у додатку до Генеральної угоди. Виконання повноважень на здійснення функцій управління корпоративними правами держави відповідного товариства реалізується шляхом:
У решті випадків управління корпоративними правами держави здійснюється із залученням уповноваженої особи.
Уповноваженою особою з управління корпоративними правами держави може бути громадянин або юридична особа, що визначена за результатами конкурсу, з якою відповідний центральний орган виконавчої влади укладає договір доручення з управління корпоративними правами держави".
Фізичною особою, яка здійснює управління корпоративними правами держави, є:
Враховуючи вимоги, що висуваються до представників органів, уповноважених управляти відповідними корпоративними правами держави в органах управління господарських товариств та представників ФДМ України, можна навести таке визначення цієї особи — представник органів виконавчої влади — це фізична особа, яка призначена для здійснення таких функцій рішенням ФДМ України або рішенням іншого органу виконавчої влади, якому корпоративні права держави були передані в управління, та з якою укладено відповідний договір доручення.
Укладенню договору доручення із представником органу виконавчої влади також передує декілька етапів.
Для представника ФДМ України це — прийняття рішення щодо передачі корпоративних прав держави в управління; визначення особи представника; укладення договору доручення з цією особою.
Для відповідального представника — прийняття рішення щодо передачі корпоративних прав держави в управління; передача цих корпоративних прав в управління певному органу виконавчої влади; укладення Генеральної угоди про передачу повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами між ФДМ України та органом виконавчої влади; визначення особи відповідального представника органом виконавчої влади; укладення договору доручення.
Для уповноваженої особи — прийняття рішення щодо передачі корпоративних прав держави в управління — закріплення корпоративних прав у державній власності; оголошення та проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління корпоративними правами держави; визначення цієї особи за результатами конкурсу; укладення договору доручення.
Таким чином, укладенню договору доручення передує декілька етапів. По-перше, прийняття рішення щодо передачі корпоративних прав держави в управління (для уповноваженої особи цей етап передбачає закріплення таких прав у державній власності); по-друге, передача такого пакета в управління органу виконавчої влади; по-третє, визначення особи, з якою буде укладено договір доручення на управління корпоративними правами держави; по-четверте, укладення договору доручення.
Як зазначалось, сторонами договору доручення на здійснення функцій з управління корпоративними правами держави є: довіритель — держава в особі ФДМ України або іншого органу виконавчої влади, якому були передані акції в управління, і повірений — уповноважена особа, відповідальний представник або представник ФДМ України. Предмет договору — повноваження для здійснення функцій з управління корпоративними правами держави (акціями, частками), які належать державі. Об'єкт договору — корпоративні права держави, щодо яких прийнято рішення про передачу їх в управління.
Зміст договору доручення становлять чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному". Розглянемо, яким чином ця норма реалізується у типових формах договорів доручення, які укладаються з уповноваженою особою.
Відповідальний представник повинен мати: статус державного службовця; вищу освіту; стаж роботи на державній службі не менш 3 років; відповідну кваліфікацію у сфері корпоративного управління.
Представник ФДМ України повинен мати: статус державного службовця та бути працівником ФДМ України; вищу освіту; стаж роботи на державній службі не менш як 3 років; відповідну кваліфікацію у сфері корпоративного управління.
Уповноважена особа — вища освіта, відповідна кваліфікація та досвід практичної роботи у сфері корпоративного управління.
Відповідальний представник, представник ФДМ України не можуть виконувати функції відповідального представника більш як у 3 господарських товариствах.
Уповноважена особа — не допускається до обрання у члени правління господарського товариства, державні корпоративні права якого передаються в управління, в разі наявності у господарського товариства простроченої заборгованості- з виплати заробітної плати та платежів до бюджету і Пенсійного фонду.
З відповідальним представником договір укладається строком на один рік і може бути продовжений за згодою сторін. Загальний термін дії договору не повинен перевищувати трьох років
Термін дії договору для представника ФДМ України визначається у договорі, який за взаємною згодою сторін може бути продовжений на термін до трьох років.
Для уповноваженої особи термін дії визначається у договорі, який не може бути укладено на строк більший ніж строк закріплення у державні власності такого пакета.
Відповідальному представнику, представнику ФДМ України надається окреме доручення на голосування із таких питань, як: збільшення статутного фонду, внесення змін та доповнень до установчих документів, створення дочірніх підприємств, філій та представництв, обрання та відкликання членів виконавчого органу, реорганізації та ліквідації господарського товариства, погодження умов. Також представник ФДМ України не має права підписувати будь-які зміни до установчих документів товариства без окремого доручення (довіреності) ФДМ України та приймати рішення щодо розпорядження акціями (частками) товариства, які належать державі.
Уповноважена особа повинна з'являтися до органу приватизації перед кожними загальними зборами акціонерів товариства для одержання окремих письмових доручень для голосування з питань порядку денного загальних зборів, на які поширюється дія статей 41 і 42 Закону України "Про господарські товариства".
Контроль за виконанням відповідальним представником, представником ФДМ України умов договору здійснюється шляхом щоквартального аналізу фінансово-економічних показників товариства та подання звіту цими особами до ФДМУ.
Контроль за виконанням умов договору здійснюється шляхом подання щоквартальної звітності уповноваженою особою перед ФДМУ відповідно до покладених на неї завдань, що є додатком до договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідальний представник і представник ФДМ України мають статус представника держави в органах управління товариства, який забезпечує дотримання інтересів держави шляхом реалізації прав акціонера в межах належних державі акцій.
Уповноважена особа користується правами акціонера товариства відповідно до його статуту, чинного законодавства та укладеного договору.
Для відповідального представника виконання умов договору є виконанням додаткових посадових обов'язків державного службовця, підставою для надання заохочень, передбачених чинним законодавством.
Для представника ФДМ України та уповноваженої особи виконання умов договору є вчинення певних дій, спрямованих на дотримання і виконання умов укладеного договору.
Відповідальний представник несе відповідальність відповідно до положень договору, а також може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності в разі систематичного погіршення одного з показників роботи господарського товариства за звітний період.
Представник ФДМУ несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього договору в межах, передбачених законодавством України.
Уповноважена особа несе відповідальність в межах, передбачених законодавством України.
Розглянувши підстави та порядок укладення договорів доручення на управління корпоративними правами держави, а також обсяг прав та обов'язків його сторін, можна встановити, що особливості таких договорів полягають у: багатоетапності процедури, наслідком якої є укладання договору з безпосереднім його виконавцем — повіреним; обов'язковому прийнятті державою рішення щодо передачі корпоративних прав в управління (для укладення договору з уповноваженою особою необхідне закріплення у державній власності цих корпоративних прав); чіткій регламентація дій повіреного; постійній звітності повіреного перед довірителем; обмеженій кількості об'єктів, що можуть бути в управлінні однієї особи; обмеженні строку дії договору строком закріплення у державній власності корпоративних прав.
Задля вдосконалення та створення єдиного підходу до управління корпоративними правами держави представниками органів виконавчої влади необхідно використовувати єдину форму типового договору як для відповідального представника, так і для представника ФДМ України.