ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК


Фізична особа викупила земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту, грошову оцінку якої проведено. Є державний акт про право власності на цю земельну ділянку. За якими ставками необхідно справляти земельний податок?

Чи є різниця у ставках земельного податку між викупленою землею та орендованою?


Відповідно до ст. 2 Закону "Про плату за землю" № 2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 5 цього Закону визначено, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно зі ст. 13 Закону підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру. Документація земельного кадастру включає, зокрема, дані про реєстрацію права власності на землю, права користування земельними ділянками, а також дані договорів оренди землі, обліку кількості та якості земель, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Власники землі та землекористувачі, яким відповідно до чинного законодавства видано державні акти на право власності або на право постійного користування земельною ділянкою, сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (ст. 15 Закону).

Умови і підстави набуття права власності на землю та права користування землею визначено Земельним кодексом, відповідно до якого право власності на землю та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення (виділення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання її власником або користувачем документа, який засвідчує це право (Державний акт, форму якого затверджує Кабінет Міністрів). Використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості) без одержання документа, який засвідчує право на неї, а також до державної реєстрації заборонено (ст. 125 Земельного кодексу).

Громадяни, які одержали Державний акт на право власності чи постійного користування земельними ділянками або оформили це право, але не одержали з будь-якої причини Державного акта, сплачують земельний податок за ставками відповідно до категорій земель, визначених у Державному акті, незалежно від того, оформлено право власності чи право користування землею.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів (частини 2, 3 ст. 6 Закону "Про плату за землю").

Розміри ставок податку за землі населених пунктів визначено ст. 7 названого Закону. Ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких встановлено, визначено в розмірі 1% від їх грошової оцінки.

До грошової оцінки земельних ділянок застосовується коефіцієнт індексації, який щороку уточнює Державний комітет по земельних ресурсах. Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, справляється у розмірі 3% від суми земельного податку, обчисленого згідно з частинами першою та другою ст. 7 Закону. Щодо орендної плати, то її розмір, умови і строки внесення встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем і орендарем, як це визначено названим Законом (ст. 19) та Законом "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-ХIV (ст. 19).

У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди (ст. 21 Закону "Про оренду землі").

Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА

По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 19-25 червня 2004 р. № 25